Без зайвих слів, ось воно!
Ексклюзивне інтерв’ю спеціально для вас, наші любі читачі! ;)
Крок у Rock: – Протягом довгих років існування гурту, його склад неодноразово змінювався. Що є причиною такої непостійності? Та чи існує загроза шанувальникам вкотре розставатися із вже звичними музикантами?
Василюк: Знаєте, як лідер гурту я вже неодноразово відповідав на це питання. Зараз я відповім незвично, але, думаю, це буде максимально зрозуміло. Музичний гурт можна порівняти зі спортивною командою – вона ставить собі певну мету і намагається її досягти. Надалі об’єднуються виконавці, чий світогляд, творчий потенціал та особиста майстерність відповідають цій меті. Як кожна людина зокрема, так і сама мета видозмінюються в часі. Мета може перестати надихати окремого виконавця, або ж виконавець може перестати відповідати меті. В сучасній Україні, коли «непопсова» музика не одразу дає потрібний результат, зберегти цілісність колективу непросто. Не кожен музикант може собі дозволити займатись музикою, не кожен музикант може підтримувати себе у потрібній формі, а крім того, не кожен музикант буде погоджуватись із обраним напрямом розвитку гурту. Шанувальник слухає улюблені пісні, бачить наживо концерти, але може абсолютно не здогадуватись про те, що відбувається в середині колективу. Водночас, хочу вас запевнити, що зараз «Тінь Сонця» продовжує працювати у прогресивному режимі з хорошою атмосферою в колективі.
Крок у Rock: – Юрко Миронець дуже талановитий бандурист, і відразу позитивно сприйнявся шанувальниками «Тінь Сонця». Та чи вніс він якесь нове звучання у мелодіях гурту? Чи, може, дотримується таких самих традицій, які ми могли чути у Івана Лузана?
Микола Лузан: Юрко Миронець дуже класний хлопець! Він одразу дуже гарно влився в колектив, і за той невеликий час, який ми провели разом з лютого місяця, Юрко став ще одною чудовою і позитивною людиною, яка доповнює «Тінь Сонця». Стосовно того, чи дотримуватиметься він тих же традицій, яких ви могли чути від Івана Лузана, то тут важко порівнювати. Самі все побачите)
Василюк: Юрко Миронець – дуже яскрава особистість, як ми всі змогли пересвідчитись під час нового туру «Грім в ковальні Бога». У нього свій стиль і підхід до шоу. Щодо партій, то він дотримується того звучання пісні, як її й створено, хоча з часом з’являються цікаві нововведення в аранжування, і автором кількох з них вже є Юрко.
Крок у Rock: – У «Тінь Сонця» є лише один кліп. Чи не збираєтесь ви порадувати фанатів новим відео на пісню, наприклад, із нового альбому?
Василюк: Це одна з найголовніших наших задач на найближчі три місяці. Сподіваємось, шанувальники оцінять.
Крок у Rock: – «Тінь Сонця», користується популярністю лише серед істинних шанувальників такого жанру. Щоправда, інколи можна почути одну-дві пісні поза колом постійних прихильників, проте з рештою творчості ці люди не знайомі і навряд впізнають вас у іншому звучанні. Як ви вважаєте, чи краще мати всезагальну популярність, щоб кожен співвітчизник міг упізнати гурт, чи певне коло справжніх фанів? Чи збирається «Тінь Сонця» міняти щось у цьому плані?
Хаврук: Ми хочемо мати всезагальну популярність і не лише в нашій державі, при чому, не втративши, а лише здобувши ще більшу кількість справжніх фанів. Збираємось щось міняти і працювати в цьому напрямку.
Василюк: Цікаве і водночас складне питання. По-перше, я б не погодився з оцінкою. Нас знають і шанують не лише шанувальники жанру близького до хард-н-хеві, фолк-року чи чогось подібного. По-друге, у кожної команди має бути свій стиль. Мені важко уявити інших «Кому Вниз», інших «Гадюкіних», інших «От Вінта» чи «Океан Ельзи». Мені важко уявити інших «Beatles», «Iron Maiden» чи «Rammstein». А для чого їм бути іншими? Невже Брюсу Дікінсону варто співати в стилі Пола Маккартні, а Андрію Середі в стилі Вакарчука? Не думаю! Але в кожного гурту, в тому числі і в нашого, є певні особливі пісні – менш схожі на «класично-традиційні». Якщо припустити, що візитними картками «козацького року» є «Козаки», «Дикі гуси», «Дорога в ліс» чи «Козача Могила», то прошу дуже – маємо суттєво відмінні від них «Місяцю мій», «По вранішній зорі», «Де зорі нагадують тебе» та багато інших композицій. «Тінь Сонця» може бути не лише піднесено-войовничою, а й містичною, філософською, ліричною. Мені здається, що це саме так.
Крок у Rock: – Сергій Василюк, останнім часом став все активніше займатися політикою. Як це вплине на концертний графік, кількість нових пісень? Чи немає загрози припинення діяльності гурту?
Василюк: Я розумію, що одними піснями країну не побудуєш. Тому я й працюю в громадсько-політичній площині. Водночас я переконаний, що громадсько-політичну діяльність цілком можна поєднувати з музикою. Зрештою, на моїх виступах – чи то просвітницьких, чи то музичних, завжди присутня і музика, і громадянська позиція. Цим займається Вакарчук, Положинський, чому б мені не займатися? Ну а на існування гурту це ні в якому разі не вплине. Це справа мого життя, просто я цю справу не відмежовую від України та її сьогодення. Це було б нечесно з мого боку.
Хаврук: Навіть якщо Василюк стане президентом будемо знаходити час на концерти .
Крок у Rock: – Кожен гурт протягом свого існування змінює стиль подання пісень, жанр, тематику, можливо, різновид інструментів. Проте, скажіть, що в «Тінь Сонця» залишилося незмінне з перших днів його зародження?
Василюк: Альтернативність. Прагнення щось донести в противагу «розважити».
Крок у Rock: – Яку можливість ви можете надати фанам взяти участь у вашій творчій діяльності? Гурт готовий іти на діалог з людьми і вислухати їхні побажання? Використати аматорські тексти, музику?
Микола Лузан: Ми не одноразово співали на концертах пісні разом з нашими шанувальниками, то ж це теж можна назвати невеличкою участю в творчій діяльності. Ми завжди з радістю ідемо на діалог. Але гурт має триматися в межах свого жанру, то ж, на мою думку, використання аматорських текстів несумісне.
Василюк: Я дуже часто отримую листи із цікавими творчими доробками наших шанувальників. Найкращою співпрацею допоки є створення пісні «Я помру на Україні». Ця пісня практично експромтом була написана на слова поетки з Франківська Галини Нижник, вона найімовірніше увійде до мого майбутнього акустичного альбому. А от нещодавно мені надіслав свою пісню Радислав Хаврук. Цілком можливо, що ми її розучимо вже цього року. Мені дуже сподобалось.
Крок у Rock: – Чи у всіх музикантів, та чи завжди ідеологічне забарвлення пісень співпадає із реальністю?
Микола Лузан: Не завжди. На те ми і різні люди, щоб сприймати все не однаково. Кожен бачить по-своєму. В цьому і заключається цікавість)
Василюк: Інколи непотрібно творчість суворо прив’язувати до реалізму. На те вона й творчість, аби часом втекти від реальності. Але якщо реальністю вважати усе, що було, і ще буде, весь світ – явний, і схований для пересічного ока, а якщо додати до цього ще й Віру – мабуть таки переважно наші пісні цілком реалістичні. А взагалі, пісня – це переживання її автора. Вони не просто реальні, вони з його глибокого єства.
Крок у Rock: – Чи варто очікувати нових сольників від Сергія Василюка?
Василюк: Якщо ви про концерти, то вони періодично з’являються. Найближчим часом виступатиму на фестивалі «Рутенія», який відбудеться 7-8 червня на Майдані Незалежності. Якщо ви про новий альбом – як тільки так одразу! Матеріал вже є!
Крок у Rock: – Це питання до всіх учасників колективу, які приєднувалися протягом останніх років. Чи були ви раніше знайомі з творчістю «Тінь Сонця», чи подобалася вам ця музика? Можливо, ще не догадуючись про майбутню роль у гурті, виникало бажання стати одним із його музикантів?
Мікаєлян: З творчістю був взагалі не знайомий, так як не слухав український рок взагалі. Після декількох пісень зрозумів, що багато втратив.
Хаврук: Три роки слухав пісні «Тінь Сонця» та ходив на концерти, поки сам потрапив до лави музикантів. Тоді міг лише мріяти про те щоб грати в «Тінь Сонця».
Миронець: Звичайно знав, чув, «відривався» під їхню музику! знав через те, що там грає бандурист, а так як і я бандурист, то це взагалі було круто!Ніколи не міг собі навіть уявити, що буду грати з ними! Для мене після закінчення університету відкривалось кілька шляхів: заслужена капела бандуристів і колектив Тінь Сонця! Так як в Тіні Сонця був з початків Іван Лузан, то це місце було зарезервоване, а в капелу можна було пробуватись!Однак сталось не так як гадалось!І зараз я з ними, граю, запалюю сцену і отримую кайф!
Микола Лузан: Так, знайомі були і разом проводили час. Допомагав їм на концертах. І, звісно, бажання грати в цьому гурті виникало. Ще раніше ніколи б не подумав, що буду грати в «Тінь Сонця».
Крок у Rock: – Наразі у «Тінь Сонця» немає жіночого вокалу. Чи зможуть фани знову почути наживо пісні у яких він присутній?
Василюк: Є такі задуми. Навряд вдасться повноцінно зайнятись проектом «Зачарований світ», тому кращі задуми з нього маємо записати і подарувати шанувальникам!
Крок у Rock: – Участь у гурті не заважає особистому життю?
Мікаєлян: Ні, в деякій мірі навіть сприяє, так як за буденними справами та роботою не завжди е час на особисте життя, а от під час подорожей між концертами чи фестивалями з’являється купа часу на спілкування.
Василюк: Частково, як і будь-яка робота.
Крок у Rock: – Як часто проводите дозвілля разом, усією командою? Окрім, звісно, моментів, проведених у турне.
Мікаєлян: Дуже часто збираємося грати в настільні ігри, дні народження, катання на велосипедах і тд.
Хаврук: досить часто, але все ж по можливості. Хотілося б частіше .
Крок у Rock: – Які стосунки з колишніми учасниками гурту? Чи підтримують вас? Можливо, приходять на концерти?
Микола Лузан: Досить хороші і дружні. Час від часу спілкуємося і бачимо на концертах.
Василюк: Звичайно! Ви бачили, що в Києві та Одесі з нами виступала скрипалька Соня Рогальська. Андрій Хаврук, Іван Лузан, Кирило Момот, Сергій Гавара, Костянтин Науменко, Анатолій Зіневич, Андрій Савчук, Олексій Василюк – всіх не перелічиш, але всі ці люди співтворці «Тінь Сонця». Я відчуваю, що у нас лишилися якісь родинні зв’язки, які, думаю, ніколи не розірвуться.
Крок у Rock: – Плануєте записи з якимись іншими українськими гуртами? З ким би хотіли записати пісні, виступити разом на концертах?
Василюк: Я думаю доречніше буде розповісти про співпрацю з іншими гуртами, коли вона повноцінно відбудеться. А щодо виступів – я думаю, що ми грали з усіма відомими українськими гуртами на одній сцені.
Крок у Rock: – Є в гурту якісь традиції? Від щорічних відвідин фестивалю до, можливо, якогось вигуку, жесту на концертах?
Мікаєлян: Енергетичне коло перед кожним концертом та іноді кайфові джеми українських народних пісень.
Василюк: Найкраща наша традиція – робити спільне фото з шанувальниками після виступу. Не ми перші, не ми останні, звісно, але ця традиція дійсно дає можливість згадати виступ краще, згадати тих людей, які співали разом з тобою, згадати ту всю атмосферу і енергетику, яка тоді панувала. Такі миттєвості варто увічнювати!
Крок у Rock: – Звідки черпаєте натхнення? Напевно, у кожного з вас є якийсь спосіб пробудити бажання творити?
Мікаєлян: Відкриття нових музичних груп чи виконавців, катання на велосипеді, джеми на репетиціях. Натхнення приходить тоді коли воно має приходити..
Хаврук: Натхнення приходить з хорошим настроєм, а цьому сприяє хороша музика, пригоди, репетиції ))
Василюк: З життя. Від його найдрібніших побутових моментів до великих дарунків Долі.
-
Tweet
