Інтерв’ю з засновником Black Label Tattoo Studio – Тимуром Гунченко. Спеціально для Крок у ROCK!

0

Доброго вечора, любий читачу!
У кінці минулого місяця мені пощастило потрапити до однієї з тату-студій міста Полтави – Black Label Tattoo Studio.

Варто сказати, що ці хлопці по праву вважаються одними з найкращих пмайстрв як Полтави, так і України вцілому, і це підтверджує кількість нагород, що вони привозять з кожного тату-фестивалю.
Із великою радістю хочу Вам сказати, що мені випала честь поспілкуватися з Тимуром Гунченко – одним із засновників цієї студії, приємного читання! ;)

 

Крок у ROCK: – BLTS по праву вважають однією з найкращих студій Полтави та України. Розкажіть, будь ласка, про створення студії, її історію.

Тимур: – Якщо так дійсно вважають, то це, звісно ж, дуже приємно. Почалося все дуже просто. Є у нас один чолов’яга, Станіслав Аксьонов, ми у 2008 році вирішили з ним, що потрібно серйозно займатися такою справою як татуювання і почали створювати нашу першу студію, так би мовити. Звісно ж, це все було на громадських початках, про гроші, славу та кар’єру ніхто й не думав, просто ми хотіли розвиватися у цьому напрямку. Увесь інший час ми приділяли пошуку єдино думців, з котрими ми до сьогоднішнього дня ми нашу справу підтримуємо та розвиваємо.

Крок у ROCK: – Як тату–майстер, розкажіть про те, як давно ви займаєтеся, працюєте у тату–індустрії?

Тимур: – Ну, індустрією це назвати складно. Тим паче, у ті часи, коли я починав, пробував. (Сміється) Почалося все з того, що просто одного разу, класі у 8, один з моїх знайомих показав мені «свіже» татуювання. Мене це дуже здивувало, оскільки я і уявити не міг, що малюнки, виявляється, можна робити на шкірі. Ну, я вже тоді знаю про існування татуювань, але щоб їх можна було зробити ось так, просто, струною та тушшю, для мене це було відкриття. Напевне, з цього моменту і почав цікавитися цією справою більш зацікавлено та глибоко. Перше татуювання я зробив у 9–ому класі, не собі, а найпротивнішому «гопнику» у нашому дворі, котрий мене завжди діставав. (Сміється) Після цього у нас із ним зав’язалися дружні відносини.

2

Крок у ROCK: – Як керманич тату–студії, скажіть, як Вам працювати у такому різноплановому, творчому колективі?

Тимур: – Оскільки усі ми люди творчі, будь–яке серйозне управління взагалі неможливе, я вважаю. (Сміється) Я завжди старався допомагати людям, котрі мене оточують, і хочу, щоб мою поміч також оцінили. Я ніколи не розділяв інтереси на свої власні та колективні,адже якщо я щось роблю для когось, я, в обмін на це, очікую на допомогу мені та нашому колективу. Ось і все.

Крок у ROCK: – Є такі майстри як Тимур Лисенко та Євген Гарячий, котрі поїхали працювати за кордон. Скажіть, як Ви співпрацюєте із закордонними студіями?

Тимур: – Ну,  нам сказали, що наш головний путь – у Європу, тому ми стараємося наблизитися до цього. Ми ніколи не обмежували, не впливали на розвиток творчої особистості у нашому колективі. Ми ніколи не диктуємо, які татуювання робити, в якому обсязі, яку кількість, наскільки якісні. Все дуже просто – людина приходить до нас, пробує, якщо не виходить, то вона йде іншим шляхом. Якщо ж виходить, то рано чи пізно він, нажаль, просто не виживає у нашому колективі і також йде. Ось і все. Жодних вимог ми не маємо. Головне – бажання самої людини. Якщо воно є – людина дуже розвинеться у нашій справі.

Крок у ROCK: – Яку зі своїх робіт Ви вважаєте найцікавішою для Вас?

Тимур: – Ну, якщо чесно, то мені усі мої роботи не подобаються. (Сміється) На мою думку, це нормально для майстра, котрий не бачить своїх границь своїх можливостей. Можливо, коли я буду у шестидесятирічному віці, я зможу сказати: «Так, дійсно, ось це татуювання було найцікавішим.» А поки що я вважаю, що я ще не досяг яких особливих висот.

Крок у ROCK: – На Вашу думку, як у нашій країні розвивається тату–індустрія? Невеликі прогнози щодо розвитку, тощо.

Тимур: – Скажемо так, якщо порівнювати з Європою, то у нас все не так гарно, як здається. Так, мабуть, історично склалося у нашій країні, що субкультури, а татуювання – це саме субкультура, дуже погано розвиваються. З одного боку це навіть добре, коли є рамки, тоді ти прагнеш до якогось результату, навіть старанніше, аніж у тій самій Європі. Але можливостей у нас набагато менше. Ми відстаємо десь років на 6 або 7 від того, що вони мають там. Українські майстри дійсно дуже талановиті. Якщо потрапити у гарне, сприятливе середовище, то розвиток іде швидкими темпами. У будь–якій країні є талановиті люди, що можуть бути, як кажуть, «впереди планеты всей», в незалежності від територіальної нележності. А якщо ми говоримо про індустрію, доступність матеріалів, ціноутворення, усілякі заходи, то, нажаль, нам до них(Європи – ред.) дуже далеко.

Крок у ROCK: – Ось, щодо заходів. Ви були на Дніпропетровському тату–фестивалі та на Tattoo Collection–2015. Розкажіть, про ваші нагороди, емоції, про фестивалі взагалі.

Тимур: – Емоції, звісно ж, лише позитивні. За останній рік взагалі, фестивалі зробили своєрідний «прорив», навіть не дивлячись на ситуацію у країні. Саме фестивальний рух у нас потроху розвивається. І якщо, наприклад, 5 років тому було лише 2 фестивалі на всю Україну: у Львові та Києві, то на сьогоднішній день є люди, щ стараються організувати ці фестивалі і у інших містах. Це дуже добре. Дніпропетровськ сподобався, позитивно, домашня, тепла атмосфера, невелика кількість майстрів. Я вважаю, що ми себе показали дуже добре,основні нагороди, котрі там розігрувалися ми привезли до Полтави. Основні, «Татуювання дня» та «Татуювання фестивалю», у нас, в наших руках. Дуже приємно, що оцінювання проводили професійні майстри, було дуже приємно. У Києві цього року ми були вражені розмірами фестивалю та організаторами. Дійсно було приємно, все цікаво, яскраво. Дуже багато нових майстрів прийняло участь у ньому, познайомивши нас зі своїми роботами.

Крок у ROCK: – Чи відкриті Ви, та чи співпрацюєте вже з майстрами з України або із закордону?

Тимур: – Звісно, ми завжди відкриті для спілкування і стараємося рухатися у напрямку розвитку міжнародних відносин. Я стараюся відвідувати європейські фестивалі. Ось, наприклад, минулого року я відвідав Пражський та Краковський фестивалі, цього року потрапив на Франкуртський. Масштаби та якість робіт просто вражають. Саме з боку організації дуже цікаво подивитися на заходи такого рівня. Ще ось збираємося поїхати на Берлінський фестиваль. Подивимося на все це, навіть маємо можливість попрацювати у Берліні. Також наші майстри, що починали в нашій студії, їздять по Європи, їх роботи котируються. Стараємося спілкуватися з ними, переймаємо їх досвід.

Крок у ROCK: – Що Ви думаєте про розвиток української рок–сцени?

Тимур: – Моє захоплення музикою відноситься до тієї пори, коли це все було так як і з тату–фестивалями: у Полтаві двічі на рік проводили фестиваль живої рок–музики, і це завжди сприймалося владою як скандальна подія. І порівнюючи з тим, що ми маємо зараз, ми можемо без проблем їздити на концерти, приймати у Полтаві цікаві гурти, навіть європейські гурти. Я вважаю, що українці – один із найталановитіших народів, як у художньому, так і у музикальному сенсі, тому, на мою думку, у нас у цьому відношенні дуже файні, світлі перспективи.

Крок у ROCK: – У який спосіб Ви зазвичай розробляєте ескізи?

Тимур: – Ну, стараюся наперед нічого не готувати, а розробляти їх під час безпосереднього, живого спілкування з самим клієнтом. Коли ми контактуємо особисто, ми підбираємо матеріал, компонуємо, я роблю це у цікавій для себе манері і для клієнта, звісно ж. Ц симбіозі виходить якийсь оригінальний продукт, що не може не радувати клієнта та мене. Спеціально малювати те, що хтось колись можливо захоче на собі побачити я не звик, мені це не цікаво. Я завжди розцінював татуювання як спосіб спілкування з людиною. Коли вона каже мені, хто вона і чого вона хоче, я це усе обдумую і стараюся ескізом зобразити саме те, що вона хотіла б побачити. Ну, звісно, додаючи своє бачення.

3

Крок у ROCK: – Як би Ви поради ви дали майстрам–початківцям?

Тимур: – Потрібно працювати, працювати та ще раз працювати. Спілкуватися з майстрами, що вже досягли певних успіхів,стиль яких подобається , так би мовити, при безпосередньому спілкуванні удосконалювати свої власні навички. Мене, наприклад,дуже радує той факт, що у нас такий великий колектив, я вважаю, що саме у колективі проходить процес своєрідного «навчання» та розвитку. Як особистості так і культури, субкультури у загальному сенсі цього слова у даній ситуації нашого міста. У Полтаві ми, на мою думку, трохи на це впливаємо.

Крок у ROCK: –  Ну, і побажання нашим читачам.

Тимур: – Більше читайте, більше аналізуйте, задавайте собі ціль та рухайтеся вперед!

 

Сподіваємося, що даний матеріал Вам сподобався, забивайтеся!
Хочеться висловити велику вдячність BLTS за те, що не відмовіла мені, та допомогла мені у створенні цього матеріалу.

Майстер: Тимур Гунченко 

Портфоліо Тимура: ось тут

Посилання на студію vk: Black Label Tattoo Studio

Офіційний стайт BLTS: http://www.blts-tattoo.com/


Про Автора

Comments:

Коментарі відсутні