Ви пробували осідлати систему? Не просто пливти за течією, а хоч раз розвернутися і рухатися проти неї? Старалися змінити хоч щось чи хоч би задумувалися над цим? А ось львівський гурт Beast Riders знайшов в собі сили повстати проти сучасної соціальної системи та боротися з нею за допомогою своєї музики.
Склад гурту:
Назар Бецель – вокал, клавіші;
Владислав Юхневич – гітара;
Данило Чепіль – гітара;
Остап Кащук – бас-гітара;
Адам Лозинський – барабани, бек-вокал.
Трохи більше дізнатися про гурт нам пощастило напряму від його учасників в ході невеличкого інтерв’ю:
- Як відомо, на момент заснування гурту як в Саші (перший вокаліст, співзасновник гурту, який покинув гурт після першого виступу – прим. авт.), так і в Назара були інші проекти, то що ж таки стало поштовхом до ідеї створення Beast Riders?
Саша планував покинути свій попередній гурт “Hell Street” і створити щось нове, а його друг Назар хотів пограти щось більш рок’н’рольне за межами свого основного гурту “Zoman”, в якому, до слова, він співає і досі. Вони виношували ідею створення спільного проекту довго, проте не могли сформувати хороший склад. Коли підходящі кандидатури нарешті знайшлися, а з ними і вільний час, почалася робота, стали формуватися ідеї, проводитися репетиції, створюватися пісні і гурт “Beast Riders” став, як кажуть, на рейки.
- Йдучи по порядку, хотілося б почути хоч би короткий коментар (а ще краще і всю історію) щодо походженнята значення назви гурту.
Насправді історія доволі банальна. Ми довго і нудно (приблизно понад місяць) шукали назву, яка би могла нам підійти, розглядали цілу гору варіантів, але ні на чому не могли зійтися. А одного дня наприкінці грудня 2014-го р. ми зібралися в Саші вдома і прийшов Адам з ідеєю назвати гурт “Beast Riders”. Ця назва прийшла йому в голову якось спонтанно сама собою, коли він копирсався у всіляких хеві-метал-пабліках в пошуках цікавої музики. У якийсь дивний спосіб це словосполучення склалося з назв пісень і їхньої тематики, які траплялися Адамові на очі. Перекладається вона як «Вершники бестії». Мабуть, символічна назва для нас. Під «бестією» варто розуміти ту соціальну систему, в якій ми живемо – гнилу і спотворену, яку ми, у свою чергу, намагаємося приручити, осідлати і хоч трохи виправити принаймні своєю музикою.
- Гурт в основному орієнтується на Hard Rock, Heavy Metal та Glam Metal. Чому вибрали саме такий напрямок?
Цей стиль ми обрали, бо любимо рок-музику 80-их майже у всіх її проявах. Особливо нам до вподоби її сценічність, епатажність і драйвовість, яку ми намагаємося передати у своїй творчості. Кожен із нас мав різні шляхи її відкриття для себе. Хтось виріс на ній, слухаючи касети, платівки, а згодом і диски, когось не так давно «підсадили» друзі в Інтернеті. Але нас об’єднує те, що кожного з нас вона зачепила і кожен з нас в один момент подумав: «А чому б і мені не почати творити в такому стилі?»
- А як ставитесь до експериментів? Ви готові до них чи все ж плануєте йти чітко визначеною траекторією?
З самого початку Саша і Назар хотіли експериментувати і поєднувати різні стилі, які важко поєднуються, але з часом ми прийшли до більш-менш визначеної концепцї та стилістики, на якій зійшлися. Хочемо розвиватися в такому ключі й надалі, адже бачимо в такому стилі чимале поле для розвитку і найкраще в нас виходить творити саме в ньому.
- В липні відбулася презентація дебютного ЕР-альбому. Як довго працювали над його записом та взагалі що хочете сказати про нього?
У нього дуже символічна назва “Heads Or Trails”, яка перекладається як «орел чи решка» і означає його двозначність, адже сюди увійшли дві кардинально різні пісні – “Riders Of The Beast” і “Бичка”, які демонструють дві сторони нашої творчості – англомовну та україномовну, серйозну і стьобну, «металеву» і м’якшу. І нехай кожен обере для себе ту, яка йому підходить. Працювали недовго – записалися за декілька днів на студії “Faust Records” в Івано-Франківську, адже ці пісні були написані ще задовго до створення гурту, просто потрібно було над ними попрацювати і їх відшліфувати. “Heads Or Trails” – це наш перший крок, в якому ще простежуються певні пошуки себе і неостаточна визначеність у стилістиці.
- Власне сподіваємось, що на цьому ви зупинятися не збираєтесь. Над чим працюєте зараз та які плани маєте на майбутнє?
Зараз ми працюємо над створенням повноцінної англомовної програми, яку, сподіваємося, в майбутньому запишемо як альбом. Ну і, звісно ж, шукаємо для себе гіги, адже виступів нам зараз, відверто кажучи, бракує. Хоча в цьому є також свій позитив, адже ми можемо спокійно попрацювати над новими піснями.
- Раніше виступи Beast Riders можна було, не частенько, але все ж інколи, побачити на площі Ринок у Львові. Зараз маєте змогу радувати вуличну публіку?
Зараз не маємо, адже, по-перше, холодно грати на вулиці (сміються), по-друге, такі чинники, як навчання, робота, сім’я теж накладають свій відбиток. Але, якщо стане трохи теплі ше і з’явиться більше часу, шукайте нас у центрі Львова.
- Кого і чому ви можете назвати душею гурту?
Насправді важко виділити когось одного. Ці п’ятеро особистостей, у яких Ви зараз берете інтерв’ю, і є душею! (сміються)
- Ну, і наостанок, що б хотіли побажати читачам Крок у ROCK?
Цікавтеся музикою, слухайте якісне, байдуже, в якому стилі, розширюйте свій світогляд, формуйте свій власний музичний смак, незалежно від того, що вам насаджуватимуть у ЗМІ чи соцмережах, відвідуйте концерти, адже підтримка слухача, навіть моральна – це вже стимул для розвитку і творення!
Що ж, ми в свою чергу бажаємо хлопцям творчої наснаги, якнайбільше концертів, фестивалів і, звичайно, величезних натовпів шанувальників у чергах за квитками на їхні виступи. Та, безумовно, чекаємо нових музичних аргументів у боротьбі з гниттям сучасної системи.
З повагою Оксана Домашина та команда журналу «Крок у ROCK».
