Нещодавно у мене була змога вступити у досить цікаву дискусію. Люди, із якими вів розмову були, так би мовити “із іншого покоління”. Ми і справді були зовсім різні. Наші світогляди, хід думок, не кажучи вже про зовнішній вигляд крадинально відрізнялись але це не завадило нам розпочати діалог.
Темою їхнього інтересу була музика, а якщо точніше, то її так би мовити “побічний ефект”. Я думаю всі ви неодноразово чули те, про що буде йти розмова.
Один із співрозмовників почав, ніщо інше, як “травити байки” про те, що важка музика є рушійною силою для самогубців та спричиняє депресію у слухачів. У відповідь, за його спиною пролунало : “Повне лайно!”. З моїх уст пролунала істина, хоча це дещо збентежило мовця, буду відвертим, так само як і мене, адже я і сам не очікував, що можу ось так зухвало і дещо грубо втрутитись у розмову абсолютно незнайомих мені людей.
Я відчув три суворих погляди. Які так і промовляли “якого дідька цей недоумок від нас хоче?”. Та і справді чого я хотів? Навіщо було ось так необачно та нахабно вдиратися? Відповідь проста. Я хотів довести їм, що вони помиляються. І якщо чесно у мене не вийшло. Інколи люди не хочу приймати правду, їм краще залишатися у власному, вигаданому світі повному стереотипів та примітивних поглядів на повсякдення і оточення.
Я аргументував свою думку, наводив приклади та вельми розумно підбирав кожне слово, відповідь але мені нічого не допомогло. Врешті-решт я підняв білий прапор та прийняв свою поразку із посмішкою.
Важко змінити думку людини сподіваючись лишень на один діалог, монолог чи дискусію. Але ці, будемо називати їх “стереотипи”, рано чи пізно зникнуть і я скажу чому. Музика змушує рухатись далі, музика надихає, дає сил піднятись. І я зараз кажу про абсолютно всю музику і її “важкі” течії не є виключенням. Я це точно знаю, оскільки я все життя слухаю “неформальну” і не надто добре прийняту нашим соціумом музику. Звісно мої смаки стосовно певного жанру чи гурту постійно змінювались але ефект завжди був однаковим. Я думаю ти, любий читачу прекрасно усвідомлюєш, що я не помиляюсь.
Чомусь людьми, які нічого не знають про “музичну культуру” прийнято вважати, що ми всі алкоголіки, наркомани, самогубці і т.д. Я все життя доводив іншим, що це не так. Що правда я не сперечався з ними, а просто був цілковитою противагою того, про що вони говорили.
Я не знаю, можливо попередні покоління дійсно були схильними до самогубств чи рюмсання у подушку під когось на кшталт всесвітньовідомого Мерліна Менсона але зараз настав зовсім інший час, принаймні я в це щиро вірю.
Якщо ви впали – підійміться, якщо на серці тягар не соромтесь поділитись ним із вашими близькими. Не закривайтесь у собі, посміхайтесь і радійте життю, а музика буде поруч із вами і з нею ви переживете найгірші та найкращі моменти у вашому житті. Пам’ятайте життя у нас одне і ми маємо його цінувати.
-
Tweet
