Як ми з вами знаємо, сім’я музичних інструментів дуже велика. Це навіть швидше родина, яка поділяється на сім’ї – ударні, духові, струнні та багато інших. Частинки цих сімей ми бачимо та чуємо на кожному концерті, але помічаємо далеко не всіх.
Як ви думаєте, хто найчастіше під час виступів та після них залишається поза увагою шанувальників та журналістів? Дуже здивуюся, якщо нині ви згадаєте про звукооператорів, бо це дійсно люди, про яких несправедливо забувають. Але говоритимемо ми сьогодні не про володарів царства пультів та апаратури, а про повелителів барабанних паличок. Адже, незважаючи на те, що їхня роль дуже велика, вся увага ЗМІ та прихильників часто дістається вокалістам чи гітаристам гурту.
Таку розстановку пріоритетів важко назвати об’єктивною. Згадаймо історію розвитку музики. Можна вважати, що вона існувала ще задовго до появи людей. Шум вітру, удари грому, звуки дощу – усе це зливалося в одне ціле і створювало музику природи, яка згодом доповнилася людським звучанням. Перші музичні інструменти фактично слугували своєрідною «заміною» людської руки чи ноги. Замість того, щоб у такт пісні плескати у долоні або притупувати ногами, люди почали постукувати двома раковинами, деревинками, плоскими камінчиками тощо. Звук виходив більш гучний та дзвінкий. Так виникли перші музичні інструменти, що посіли головне місце в «оркестрі» первісних людей. Слід зазначити, що вони були найрізноманітнішими. Калатала, тріскачки, брязкальця з видовбаних і висушених плодів з камінчиками і кісточками всередині, сухі, порожні дерев’яні колоди. Останні згодом почали обтягуватися звіриною шкірою і їх вже можна назвати повноцінними предками барабанних установок, які ми звикли бачити сьогодні…бачити, але не приділяти достатню увагу їм та їхнім власникам.
Нині барабанні ритми присутні практично в усіх музичних жанрах. Ми чуємо їх як в рок-композиціях, так і в інших музичних стилях. Уявіть гурт без барабанщика. Звісно, це можливо, адже сучасні технічні прилади здатні замінити людину у більшості випадків, і ударники не стають тому виключенням, оскільки нерідко їх здатна замістити драм-машина, але в звучанні такого гурту вже не буде душі.
Саме тому ми запускаємо серію інтерв’ю з майстрами ударної справи відомих і молодих українських гуртів. «Душа, що залишається в тіні» – це десять тижнів роботи, десять барабанщиків з абсолютно різною манерою гри, по десять запитань та відповідей кожного з них навряд чи зможуть залишити вас байдужими. Отож, набираймося терпіння і вже через тиждень чекаймо відвертості від першого музики.
Оксана Домашина та команда Крок у ROCK
-
Tweet
