7 відповідей із життя Вікторії Папи з гурту «niagAra»

0

Інгридієнти та спосіб приготування свободи?
Про яку свободу говоритимемо? Про свободу України чи людини? Тут, розумієш, одна свобода починається з іншої… Люблю цитувати Ліну Костенко – вона якось лаконічно формує тисячі думок в одне речення: «Людям не те що позакладало вуха – людям позакладало душі».
«Закладена» душа – це вже мінусуємо один інгредієнт в коктейлі свободи. Відтак, коктейль не вдається або виходить фейковий напійчик. Свобода – це не словоблуддя і не розперезана вільність у всьому. Чіткі благородні цілі, професійність, невтомне бажання, необмежені можливості, совість і мати в душі «те, що не вмирає» – це ті складові, з яких починається справжня свобода. Наголошую, конект «розум-серце» – на першій позиції!

У якому часі Вам хотілося б жити?
Оооо! Я би спробувала все, але з умовою «червоної кнопки»! Мені комфортно бути собою. Пробувати нове – так, але повертатись у себе… Я ще у цьому часі стільки всього не реалізувала! Ну, якщо чесно, то спокуса потусуватись в майбутньому є… А ще б отой «МІЛАФОН»!

Ви вважаєте музу егоїстичною повією?
Слухай, я зараз, відповідаючи на питання, вся така правильна! В моїй голові теж часом проскакують грішні думки, але все ж баланс того, що хочеться і що можу, перемагає… Якщо говорити про «Ніагару», то теза «муза як егоїстична проститутка», далека від діяльності гурту… Ми грали і, до речі, після тривалої паузи, знову граємо те, що душа побажає. Слава Богу, можемо собі це дозволити: ніколи не були залежні від грошей, струменю чи навколишнього середовища… Був час на музику – грали, з’являвся час родину – «гніздилися», прийшов час на музику знов – класно! Це щастя – бути незалежним, реально щастя… Хоча не завжди так все гладенько, але є приказка, що якщо не можеш змінити ситуацію – зміни свій погляд на неї.


Зараз покоління геморою?
Та чому ж??? Залежність від часу, світу, нанотехнологій, всюдисущого прогресу – це все геморой для людини! Він перестане створювати проблеми тоді, коли ми правильно розставимо пріоритети в собі, вибудуємо адекватну систему цінностей! От і все! Зараз, мені видається, росте таке покоління, яке це вміє, яке з молоком матері всмоктує смак незалежності і на своїй дорозі нещадно позбувається «геморою».

Вбити страх можливо?
А його потрібно вбивати? Ну, якщо страх доводить до неможливості існування в цьому світі, перетворюється в психічний розлад, то це, мабуть, сфера відповідних спеціалістів. На мій погляд, страх – це не так вже страшно, якщо він служить каталізатором білого і чорного, добра і зла, життя і смерті, стабільності і гострого ризику тощо… Страх як супутник здорового глузду – нормальне явище… В мені живе страх, я навчилась з ним комунікувати і він є мені підлеглим, тобто вмію керувати ним, а коли потрібно, даю йому волю і інколи він мене навіть рятує! Взагалі, людина, яка вміє керувати своїм емпіричним світом – це довершена особистість!

Високі паркани – це наша сутність?
Не можу сказати, що це наша сутність. Навіть навпаки – сміливо заявила б, що сутністю нашою є відкритість у всіх напрямках! Ти ж про український народ? Так, саме готовність рухатись вперед, історично долаючи високі паркани, наполегливо прагнучи взаємозв’язку із світом, відвертість у діалогах… Навіть у нинішній складний для держави час не бачу високих парканів! Я дуже пишаюсь такою рисою свого народу, вона притаманна не кожному… Якщо ж говорити про окремих особистостей чи окремі інститути, так, такі існують, до них важко достукуватись, вони не йдуть в ногу з часом, їхні високі паркани гальмують демократію, яку так стражденно виборюємо. Втім, це одиниці і вони самоліквідовуються з часом.

Коли витрачаєте гроші в надлишку, чи розумієте Ви, що позбавляєте обіду африканське маля?
Я просто ніколи не маю зайвих грошей, аби їх витрачати бездумно! Втім, при наявності їх взагалі, я і близькі мені люди роблять все можливе, аби наші українські (!) діти не зазнали такого горя як африканські. Милосердя починається з кожного…

 

Автор: Олександр Головач


niagAra

Про Автора

Comments:

Коментарі відсутні