Антитіла: львівська презентація платівки

0

Кілометри доріг, 20 міст України, концерти та тисячі глядачів на них. Все це розпочалося 13 лютого у львівському «Event Hall Кіно», де гурт Антитіла відіграв свій перший концерт всеукраїнського туру та поділився з відвідувачами власним драйвом і почуттями.

У зовсім недалекому 2008 році Антитіла засвітилися у рейтинговій телепрограмі «Караоке на майдані» і одразу отримали популярність, а пісня «Я не забуду першу ніч» очолила рейтинги скачувань пісень з інтернету. Згодом вони випускають новий альбом «Буду-вуду» та остаточно закріплюють свої позиції серед молодих перспективних гуртів.

Навряд чи сьогодні ми знайдемо того, хто ні разу не чув про Антитіла. Для молоді вони є символом українського поп-року, для старшого покоління – першими на сходинках хіт-парадів радіостанцій та музичних каналів. На їхніх концертах збирається публіка від шістнадцятирічних дівчат до успішних бізнесменів. Виглядає дивно, але підтверджує популярність такої музики в Україні.

А для тих, хто пропустив львівський концерт, залишається чекати наступних виступів, читати «Крок у Rock» і дізнаватись першими, як все було.

Тур в підтримку нового альбому «Все красиво» стартував очікуваним солд-аутом за день до виступу у «Event Hall Кіно». Звісно, крім нових пісень з альбому, на концерті грали і старі хіти, які, цього разу, відвідувачі могли «замовити» власноруч, проголосувавши за них у соціальній мережі.

Концерт, як і всі концерти такого рівня, розпочався з запізненням, але, зважаючи на кількість відвідувачів, усе можна зрозуміти. На сцені з’являються Сергій Вусик,
Микита Астраханцев, Микита Чухрієнко та Денис Швець. Перша пісня – «Мені тебе мало», але вокаліст співає нам поки лише з екрану. Тут музиканти вибухають, глядачів засліплює синє світло і з’являється Тополя. У цей момент розумієш наскільки вибухова суміш чекає тебе найближчі дві години.

«Слухаю Антитіла вже рік. І дуже хотілося би сьогодні почути як старі хіти, так і нові пісні. Тому, що коли ідеш на презентацію нового альбому, все одно сумуєш за певними старими піснями. Є певна ностальгія» – Лідія, відвідувачка.

IMG_2662

Перші пісні − незвична для гурту «Лампа», написана під час буремних подій, пісня з закликом кохатися «Молоко», «Дій», «Завжди моя», лірична історія «У книжках», «Ярмо» та «Все красиво» − презентували новий альбом.

Далі – куточок тиші. Пісні «Білий птах», «Моя дівчина» та меланхолійна «Засинай мене», які майже ніколи не виконуються на концертах, в ностальгічній акустиці від Микити та Тараса. Своєрідний тур у 2008 рік.

Були і пісні російською, але з цікавою історією Тополі про те, що навряд чи він зможе виступати в РФ з концертами, поки там не можна буде придбати квитки за гривні. Та і загалом Тарас часто говорив про стан речей в Україні, про свої переживання та війну.

«З Антитілами працювати приємно, але як і в будь-яких артистів високого класу, у них є свої обгрунтовані вимоги. Наступний концерт орієнтовно буде в лютому. Солд-аути бувають рідко, здебільшого на сидячі концерти» – Святослав Роман, організатор.

 IMG_2713

«Люди як кораблі» захлинули зал в емоціях. Фронтмен подякував Кузьмі, а люди, підтримавши його слова, заспівали в один голос. Хто, як не Львів, повинен був подякувати?

Справжній драйв розпочався під кінець: «І всю ніч», «Шаленими вітрами» та «Буду-вуду», стали кульмінацією виступу, коли ніхто не міг встояти на місці і змушений був танцювати. Дискотека остаточно виснажила усіх і музиканти почали прощатися. Але, звісно, ніхто їх так просто не відпустив. Навіть після першого бісу з піснею «Сама», люди вимагали більшого і Антитілам довелось виходити на біс вдруге.

«Прийшла на концерт отримати яскраві емоції. Моя улюблена пісня «Неведимка», але також хочу дуже почути «Все красиво» і «Мені тебе мало»» – Василина, відвідувачка.

Не можна і не розповісти про освідчення прямо зі сцени під час концерту, і про безкоштовні квитки для людей з обмеженими можливостями, організатором яких став фан-клуб львівських «Карпат» «Вільні леви», зокрема і його учасник Тарас Концевич. Всі ці дрібнички доповнили виступ теплом людських сердець.

Після концерту ми не могли не поспілкуватися гуртом, настільки цікавим нашим читачам. Отож, до вашої уваги, інтерв’ю фронтмена гурту Антитіла Тараса Тополі.

 IMG_2639

-Тарасе, які плани маєте на 2016 рік? Новий альбом, нові тури, концерти,виступи на фестивалях?

-Продовжуємо тур “Все красиво”. На черзі близько 20 міст. Звичайно, будуть нові релізи, будуть нові відеокліпи. Скоріше за все, цього року нового альбому не буде, тому що ми тільки нещодавно випустили платівку “Все красиво” ( реліз відбувся 23 травня 2015 – прим.ред.). Можливо, будуть невеликі релізи або ЕР на 3- 4 пісні.

-На львівському концерті був SOLD OUT. Всі квитки були продані. Зал був заповнений вщент – і бездоганно підхоплював слова кожної пісні. Як вам львівська публіка? 

-Львівська публіка завжди, незалежно від того SOLD OUT чи не SOLD OUT, дуже люб’язно і щиро сприймає гурт “АнтитілА”. Нам це подобається. Ми з задоволенням приїждаєм до Львова. І не дарма ми завжди намагаємося дати старт будь-якому новому починанню саме зі Львову. Тут багато друзів, тут приємна атмосфера. Тут завжди гарні концерти.

-Які з молодих українських гуртів ви можете назвати перспективними?

 -Давно назвав перспективними і до сих пір так вважаю − це “Brunettes Shoot Blondes”. І ця перспектива вже почала прориватися крізь реальність, навіть вриватися в реальність. Вважаю, що цей колектив буде гриміти на весь світ, і він уже почав це робити.

-А на концерт якого гурту вам хотілося б піти?

 –Зараз збираюся до “The Muse” на фестиваль. Однозначно піду, хоча вже і був на їх концерті в Будапешті, із задоволенням сходжу ще раз. Хочу потрапити на “SKIN”, якщо вони приїдуть, на YOAV. Декілька разів приїжджали “Guano Apes”, та я ніяк не міг потрапити, але, якщо ще раз таке чудо станеться, що вони доїдуть до Києва – то сходжу на них.

-Яка музика вплинула на формування вашої творчості? 

-Різна. Від поп до важкої музики. В якісь моменти життя, молодості, дитинства, юнацтва я слухав різні напрями – і, таким чином, з усього щось відклалося. Звичайно, музика “АнтитілА” – це не тільки мій смак, це смаки й всіх інших учасників колективу, які на сцені, та яких не видно поза сценою. Вони так само формують якісь певні свої смаки і додають своє,  критично оцінюючи.

-Ким Тарас Тополя хотів стати в дитинстві? 

-Завжди хотів займатися музикою. Скільки себе пам’ятаю. З шести років займаюся скрипкою, а потім − ансамбль, хор, згодом й колективна творчість у вигляді музичного колективу. Завжди поруч зі мною резонували музичні хвилі.

IMG_2333

-Що для вас є краса?

-Краса – це те, що приносить задоволення від споглядання і відчуття. Це те, що робить тебе щасливим. Дуже, до речі, суб’єктивне поняття. Для кожного краса своя. Але спільним є те, що це така штука, яка приносить задоволення від відчуття цього.

-Коли альбом є стовідсотково готовим чи сідаєте ви з колективом, думаєте, яка пісня буде хітом, а якій ще варто почекати свого часу? 

-Однозначно. Це також певний менеджмент, маркетинг: на які пісні робляться акценти, на які не робляться. Багато пісень не потрапляють в альбом. Буває і таке… Ну, ми ж не відриваємося від реальності і займаємося якоюсь мірою шоу-бізнесом. Діяльність колективу – це є певний механізм, який потребує енергії. Енергія – це кошти. Відповідно, коли ти формуєш платівку чи готуєш певні релізи, ти все одно вважаєш, яким чином це буде сприйнято людьми. Далі від цього вже можна відщтовхнутися – і закумулювати кошти, аби зняти нове відео чи зпродюсерувати новий альбом.

-Тобто це певний бізнес, правда?

-В будь-якому випадку творчість – це одна сторона, бізнес – це інша сторона, а ти йдеш десь посередині, як людина на двох ногах.

-Чому для концерту пам’яті Андрія Кузьменка обрали саме пісню «Люди, як кораблі»?

-Пісня подобається. Її зміст дуже імпонує мені і учасникам колективу. Це серйозна, гарна пісня на роки. Скрябін її написав – і вона буде жити довго, довго, довго… На жаль, до сих пір зміст цієї пісні актуальний.

-Чому вирішили зробити студійну версію? 

-Вирішили не тільки зробити студійний реліз, а і кліп, щоб завершити це починання повністю, фіналізувати його – і відпустити, нехай живе.

-Тепер питання щодо “Ukraine Exists”. Восени в «Львівській копальні кави» ви давали благодійний квартирник. І це, я так розумію, був певний дебют. Чи плануєте ви ще такі заходи в Україні і у Львові зокрема?

-Я думаю, що ми ще будемо якісь тематичні акції робити. Наразі у нас, окрім туру Україною, ще починається тур аудиторіями університетів України, де ми будемо зустрічатися зі студентами і говорити про різне. Можливо будемо щось виконувати. Для того, щоб реалізовувати таку форму інтерактиву з людьми потрібна якась важлива тема, або тема, яка відповідала би цій формі. Коли так, мені здається, то краще зробити повноцінний концерт. А якщо вже не маєш такої змоги, а зустрітися хочеться, зустрітися потрібно – тоді такі акустичні квартирники будуть якраз.

IMG_2393

-В університетах лекції будете проводити? 

-Не лекції, будемо спілкуватися зі студентами. Я б не назвав це лекцією, це скоріше діалог.

-Ну, і наостанок хотілося би спитати: «Коли Москва вже ввалить гопака»

-Все залежить від українського народу, як він буде примушувати владу здійснювати якісь дії або не здійснювати якихось дій. Дуже багато факторів повинні скластися, щоб Москва таки ввалила гопака. Це звичайно така фантазія, але чому ні? Все можливо, все красиво.

Автори: Борис Ткачук, Андрій Костюк

Фото: Діана Горбань


Про Автора

Comments:

Коментарі відсутні

Емоційність. Своя фішка чи крик душі?

Цей текст тебе не зацікавить, якщо ти любиш пост панк чи бітдаун хардкор. Для усіх любителей емоцій – завжди ласкаво просимо! Самий емоційний, насичений фразами ...