CORE чи КОР?

0

Усі ми звикли до того, що наші українські гурти потрібно порівнювати до закордонних. Особливо, якщо вони грають кор. Давайте ж розберемо, у чому відмінність і спільність між ними.

Якщо закордонним вокалістам без потреби переживати за текст, який ми й так не розуміємо, то нашим крикунам просто необхідно кричати так, щоб слів було не розібрали точно. Можливий і такий варіант, що текст буде англомовний і тоді ситуація значно простіша. Якщо у закордонних корщиків знайдеться талант, який буде співати чистим – нам ще простіше, ми можемо взяти дівчинку з музучилища(котра тащиться від будь-якого стилю) і на тому станеться.

Слід пам’ятати, що на даний момент більшість наших вокалістів кричать, кричать і ще раз кричать, про проблеми у нашій країні і нашому суспільстві, що не менш важливо. У той час, поки наші гурти намагаються донести свої ідеї через пісні, а то й цілі альбоми, то колеги за бургом особливо не паряться. Які ідеї? Які переживання? Можна просто 4-5 хв покричати про френдзнову, сатану, соплі і кеш.

Українські пісні краще запам’ятовуються і їх легше підспівувати. Зовсім різні типи, різний тембр, а також більшість наших вокалістів вивчають усе самостійно. Без всяких музичних освіт, пафосних репетиторів і тому подібне. Не кожен має можливості для розвитку екстрім вокалу, але все ж таки знаходить час, місце і бажання навчитися.

Ще одна відмінність, це необхідна складова, яка вже може грати у 5-6 групах – драмер. Звісно, чим більше місто і більше знайомих у даній сфері – тим легше.

Група не є групою, поки хтось з учасників не повставляє шайби у вуха, або не утеплить свої руки рукавами. А така розкіш, як хтось з клавішами може і не снитися.

Коли склад гурту вже остаточний, виникає питання про місце репетицій. За кордоном взяв інструмент(або лак для волосся, якщо вокаліст) і пішов на базу. У наших хлопців все набагато веселіше ;). У більшості випадків спочатку збирають реп базу, а потім групу.

Поки наші гурти потерпають від не завжди якісних інструментів, які завжди залежать від курсу валют, то наші сусіди купують усе найкраще за ту ж валюту. Це значно полегшує їх проблеми і покращує звук. Стосовно звуку, коли ж виконавці CORE музики можуть дозволити набагато більше і якісніше, то виконавці КОРу будуть раді і простому другу з студії, або запису десь у домашніх умовах. Проте ні одні ні інші не баряться з записом альбому, який популярний спочатку серед друзів, і якщо повезе, то десь на просторах Інтернету. Дуже круто, якщо групу вже в котрий раз чекають на виступ у місцевому пабі чи ще десь.

Поки іншомовні музиканти, наймають пряморукий дизайнерів для оформлення альбому або мерчу, наші ж задоволені і другом фотошопером та мерчом для самих себе, щоб покрасуватися на сцені.

Але не дивлячись на усі перешкоди, фінансові негаразди і відсутність регулярних виступів, українські виконавці не здаються і, навіть, дають тури за кордоном. Досягають різних вершин, зазнаючи злетів і падінь у техніці, Інтернеті чи в колі близьких. Вислуховуючи критику від “знавців” і від любителів шансону. Інколи ночуючи на вокзалах після концерту, чекаючи на потяг. Збираючи останні кошти на мерч, чи на банальну репетицію НЕ ЗДАЮТЬСЯ. Продовжують йти до мрії. Цим самим руйнують стіни та зближують CORE і КОР.

Автор: Mr. Damn


CORE

Про Автора

Comments:

Коментарі відсутні