Дев’ятка яскравих рифів  вітчизняного року

0

Пропонуємо Вам ознайомитися з дев’яткою рифів, що можна виділити з-поміж інших творів вітчизняного року. Деякі з них стали фундаментом творчості інших гуртів та основою їх звучання. Тож читаємо, слухаємо та насолоджуємось.

84002559

ТОЛ – «Самознищення»

Більше десяти років тому в стінах «Whіte Studіo» звели повноцінне Диво. Ім’я йому – «Синдром Бажання». Альбом вибухнув разом з кліпом на пісню «Самознищення» та вмить заполонив серця не тільки глядачів каналу «Enter Music», а й цілого покоління шанувальників важкої музики. Спочатку хлопці записували власні композиції в домашніх умовах, і хоча демо-версії звучали не настільки смачно, як версії в альбомі, Сергій (KNOB) Любинський разом з товаришами не просто писали музику, а відчували, що і як має звучати. «Ламаний» і водночас «качовий» риф зі словами «Держава, я з тобою розмовляю» в поєднанні з шикарною партією на ударних залишить байдужим лише німого. Мультиінструменталісти з «ТОЛ» створювали ідейні композиції, в яких тексти, фрази та слова напряму поєднувалися з музикою. Словами не описати всю енергетику та ненависть платівки, і цей риф – лише сота її частина.

скачанные файлы (3)

АННА – «Ніж»

Львівський гурт дебютував у вухах слухачів з демо-альбомом, записаним у 2003 році і одразу відзначився потужними піснями «Яма» та «Ніж». То були їхні перші записи, але музиканти так і не наважились випустити їх в якості повноцінного альбому. Тим не менш, рання творчість гурту зробила надзвичайно вагомий внесок у становлення його звучання. Жирний риф композиції «Ніж» створено в стилі пізнього New York’ського hardcore в поєднанні з nu-metal’ічною партією ударних середини 90-х. Чергування відкритого/закритого hi-hat’у надає рифу постійної динаміки, а півтони хроматичної гами роблять його тягучим, як мастило. Суміш динаміки та повільно ріжучого рифа може однаково звучати як у швидкому, так і в повільному темпах, що і роблять музиканти на виступах. Ну а низький потужний голос та виконання Віктора Новосьолова формує загальну композицію пісні.

скачанные файлы (4)

Skinhate – «Квиток до раю»

Хлопці з Орджонікідзе дають жару в кожній своїй платівці починаючи з кінця дев’яностих. Нашому вуху близький до душі hardcore’ний запал, особливо в текстах пісень, у яких чітко описано те лайно, в якому опинилася наша країна і простий її громадянин. Гітарний риф «КвІток» несе в собі драйв nu-metal’у середини його розвитку, на кшталт ранньої творчості «System Of A Down» в поєднанні з автоматними тріолями Олександра Кухтіна по малому барабану та шістнадцятими ударами по hi-hat’у. Ну а низьке гітарне звучання Віталія Кузнєцова в поєднанні зі скрімом Дмитра Кустікова на приспіві зробило пісню гІмном соціальної несправедливості, матеріального занепаду та сірої буденності простого українця.

1194174121_vv_1994

Воплі Відоплясова – «Танці»

Слюсар-водопровідник Юрко Здоренко, чорнобилець Сергій Сахно, вічно п’яний Олександр Піпа та фізик-радіотехнік з сільським характером Олег Скрипка в 1986 році почали розвал Радянського Союзу. І почався цей розвал з наспівування «Da da da» німецького гурту «Trio» в стінах військового заводу, на якому працював Скрипка. Висвистуючи мотив пісні, він за п’ятнадцять хвилин створив «Танці». Це не був плагіат, це було щось наше, рідне, з молоком і трактором. За цю чверть години в голові Скрипки сформувалась ідея та мелодія, а в 1989 році Радянський Союз почав тріщати після виходу кліпу. Чотири акорди Здоренка, rock-n-roll’ні паузи Піпи, тріольні парадідли на малому барабані Сахна та hard-rock’овий голос Скрипки зробили пісню легендарною. Ну а білий фон в кліпах став мейнстримом аж через п’ятнадцять років.

711af1e01c2a7b696c9ffddb1deb

Друга Ріка – «Математика»

Валерій Харчишин та його житомирський гурт вже давно зайняли свою нішу у вітчизняному просторі рок-музики. Популярність гурту росла поетапно, і слава в «буремних 90-х» вітчизняним рокерам так просто не давалась. Житомиряни змогли пройти нелегкі часи свого формування, склад гурту час від часу змінювався. Звичайно, це вплинуло на творчість гурту. На якомусь етапі свого тернистого шляху до всеукраїнського визнання гурт зміг чітко відділити гітарні рифи та партії від електронних ефектів, що чітко відчувається в альбомі «Два» 2003 року. Платівка, безперечно, є однією з найбільш якісних вітчизняних робіт в стилі «pop-rock/britpop». Яскрава басова партія рифу приспіву в поєднанні з дзвінкими ударами по ride’у і меланхолійний голос Харчишина передають в собі цілу епоху початку 2000-х.

3034

Океан Ельзи – «Кавачай»

Епоха Павла Гудімова в «ОЕ» закінчилась у 2005 році, але за одинадцять років він зробив чи не найбільший вклад у творчість легендарного гурту. Платівки «океанів» вписані золотими буквами в історію культури сучасної України, а записи «золотого складу» часто можна почути на вітчизняних радіостанціях. Композиції заполонили серця слухачів після дебютного альбому «Там, де нас нема». «Кавачай» увійшла до другого альбому «Янанебібув» та фільму «Брат-2» російського режисера та актора Сергія Бодрова. Заключний риф є, мабуть, найважчим у творчості гурту.  Високі ноти в рифі Павла Гудімова, сингли його Stratocaster’а віють меланхолійним underground’ом 90-х. Партія ударних Дениса Глініна зіграна в качовому стилі пізнього grunge’у, а затяжне звучання бас-гітари Хусточки чітко підкреслюють музичну картину композиції.

CD-PACK-2x_1 tray_CUT CORNER.indd

Димна Суміш – «Кожної весни»

Ці хлопці точно знають, що таке «drive» та «overdrive». Третій студійний альбом чернігівських рокерів «Димна Суміш» увібрав у себе найкращі речі, що може створити україномовний гурт в стилі «grunge/psychоdelic rock». Музиканти зробили акцент на гітарному звучанні та вокальних партіях у поєднанні з соковитим басом. Головний риф пісні надзвичайно гарно зв’язаний з приспівом та партією до соло. Варто відзначити також ударне чергування «сухої» збивки на tam’ах з партією з тарілками. Нічого зайвого, тому композицію, мабуть, забажав би взяти до свого арсеналу будь-який гурт, що грає в подібному стилі.

1725214_38c05cc5

Крихітка Цахес – «Деталь»

Каша Сальцева (Олександра Кольцова) та її гурт «Крихітка Цахес» за восьмирічне існування видали лише один альбом – «На першому місці» (2005). Однозначного стилю в гурту не було, але це не завадило їм стати популярними на території України та трансформувати колектив у гурт «Крихітка», що вдало функціонує до цих пір. Пісні колишнього гурту в основному були  романтичними, ліричними, деякі – з трохи важчим звучанням, де Олександра змогла поєднати жіночні тексти із сильним вокалом. «Деталь» – одна з них. Постійно ниюча «затягнута» нота «B» головного рифу зі slap’ом на басу та sampl’ами звучить просто неймовірно. Динамічні партії з потрібними акцентами на ударних, жирно налаштований distortion та поступова зміна квадрату – ось те, чим чіпляють рифи пісні.

94664459

MegamasS – «Я один из богов»

Здається, Олексій «Шерхан» Сидоренко, лідер і двигун progressive-metal гурту «Megamass», знаходиться в постійному пошуку звучання свого матеріалу. З появою семиструнних гітар та «вузькопрофільного» обладнання до них, техніка гри музиканта налаштувалась на «качові» прогресивно-ламані рифи, що можна почути в творчості Meshuggah, Textures, ‎Periphery та інших djent’ових гуртів. Техніка-технікою, але ж техніка володіння інструментом має впливати на різноманітність музики. І Шерханові вдається нівелювати між технікою та драйвом у своїх піснях. Півтони в рифі «Я один из богов» та «тракторне» звучання в поєднанні з яскравою збивкою на кардані надихають створювати щось подібне – суворе, брутальне та енергійне. Саме так має звучати динаміка ненависті – «прорубування» правою рукою з мелодійними переходами, вставки з високими нотами, паузами та акцентами.

Автор: Андрій Микитенко


Про Автора

Comments:

Коментарі відсутні