Інтерв’ю з гітаристом Morphine Suffering

4

Доброго дня, шановні читачі! Другого березня я відвідав концерт, присвячений чотириріччю полтавської команди May Of Sorrow і мені пощастило взяти інтерв’ю у Владислава Рильського – гітариста групи Morphine Suffering. Я дуже вдячний йому за той час, який він мені виділив, та за те, що допоміг мені у створенні цього інтерв’ю. Насолоджуйтесь! ;)

КРОК У ROCK: – Як би тебе попросили розповісти про ваш гурт у декількох словах, як би ти це зробив?

Влад: – Мабуть мені буде важко це зробити… Що ж, гурт був створений 5 років тому, і на сьогоднішній день, зараз не залишилось нікого, хто був із початкового складу. Ну, тобто, так як і зазвичай – друзі, під впливом своїх кумирів, вирішили взяти до рук музичні інструменти, та почати грати. Не можу точно сказати, чи була спочатку якась ідея у гурту. Мабуть, усі хотіли виступати на великих сценах, збирати стадіони, але, як це відбувається і як до цього дійти, звісно ж, ніхто не знав, як це часто буває. Але, зараз, я можу сказати, що ми граємо не порожню музику, ми хочемо своїми текстами донести до слухача сенс. Саме тому, ми співаємо на нашій рідній українській мові, задля того, щоб більше аудиторії розуміло його важливість. У нас є лозунг: «Краще жити, а не бути». На жаль, більшість людей зараз «існують», а не живуть. Ми, у свою чергу, спонукаємо до дії, щоб люди не піддавалися на провокації і не губили себе та своє життя. Головне – щоб люди жили заради один одного та заради нашого із вами спільного майбутнього.

КРОК У ROCK: – Як би у тебе була можливість провести 48 годин з будь-яким музикантом(живим, або мертвим), кого б ти обрав?

Влад: – Що ж, якщо говорити про те, як розпочався мій шлях, як музиканта, то спочатку більш за все на мене вплинула творчість Віктора Цоя та «Арії». Другі були для мене тоді майже усім, як колекціонував їх диски, плакати та таке інше, я навіть думав рухатися саме у такому напрямку(щодо розвитку мене, як музиканта). Але, згодом, завдяки своїм знайомим, я змінив свої вподобання. Вони слухали іншу музику, отже, я «підсів» на кор, та альтернативу, і зараз ми маємо те, що маємо. Як гітарист, мені подобається Тєрєнтьєв, Холстінін(з тієї самої Арії), але зараз складно відповісти, з ким саме стовідсотково. Я дуже поважаю музикантів гуртів As I Lay Dying, Killswitch Engage та Parkway Drive. Це, фактично, мої улюблені команди, і мабуть, я хотів провести хоч трішки часу з кожним із них.

КРОК У ROCK: – Що ж, отже, у вільний час ти віддаєш перевагу прослуховуванню As I Lay Dying, Killswitch Engage та Parkway Drive, як ти вже сказав. А які ще 2-3 групи ти можеш назвати?

Влад: – Bullet For My Valentine, особливо рання їх творчість. Особисто я не обмежуюсь рамками щодо музики. Будь то транс, дабстеп, клуб або щось інше – я відкритий до нової музики. Ще люблю якісну американську поп-музику, це не йде ні в яке порівняння із українською попсою.

КРОК У ROCK: – Якщо  б у вас була можливість обрати будь-які колективи і вирушити із ними в тур, кого б ви обрали і по якому маршруту поїхали б?

Влад: – Щодо колективів, мабуть, нам за жанровими рамками підходять ті, які я вже назвав. (Нагадаємо, что це As I Lay Dying, Killswitch Engage, Parkway Drive та Bullet For My Valentine). А що до маршруту… Звісно, хотілося б відкрити нас всьому світу, усі мріють про світовий тур. Було б дуже-дуже класно відправитися у тур по Америці та по Європі.

КРОК У ROCK: – Якщо б вам дали виступити на будь якій рок-сцені, яку б ви обрали?

Влад: – О! Звісно ж, це Rock Am Ring!

КРОК У ROCK: – Як мені стало відомо, зараз ви в турі мандруєте просторами нашої країни на машині. Якщо не секрет, як ви полюбляєте розважатися під час подорожей?

Влад: – Що ж, окрім того, що ми музиканти, ми ще і друзі, отже, у нас завжди знайдуться теми для розмов. Щодо розваг – ми дуже полюбляємо екстрім. У будь-якому місті, у якому ми буваємо, ми стараємось зробити щось екстремальне. Наприклад, полюбляємо ходити у лунапарки, на якісь горки, качелі.Особливо, якщо десь є водоймище, ми йдемо та купаємося, якщо гори – ми йдемо в гори. Тобто, ми любимо розваги, котрі пов’язані зі спортом.

Інтерв’ю з гітаристом Morphine Suffering

КРОК У ROCK: – Можеш, будь ласка, розповісти будь-яку смішну історію із життя гурту.

Влад: – Хм, навіть не знаю. Можу розповісти одну історію, але вона, скоріш за все, більш печальна, а ніж смішна. Ну, не така вона вже й печальна, але це такий момент, який запам’ятався більше всього. Є у нас у Києві такий клуб – «INDUSTRIAL». Концерт у нас випав на початок червня. Найдивніше те, що клуб має площу приблизно 200 кв.м., і там абсолютно немає вентиляції. Тобто, там було лише одно вікно, котре було відчинене, а за вікном було десь +30, а у залі, мабуть, трошки більше. Ми почували себе як у сауні. А найсмішніше те, що на першу пісню ми всі вийшли одягнені, але, після першої пісні, роздяглися буквально до трусів, бо через температуру було важко виступати. Публіці це, як не дивно, сподобалося. Вони почали лізти на сцену та намагатися чіпати нас, декотрим це навіть вдавалося. Велике спасибі тій публіці за їх витримку, вони справді молодці! До нас виступало ще три гурти, і вони витримали цю пекельну жарюку і дочекалися нас. Усі були мокрі, спітнілі, але, це був драйв, це був концерт який особисто мені запам’ятався найбільше. Знову ж таки, це доказ того, що важливо не те, у яких умовах ти виступає, а те, що публіка створює атмосферу підтримки.

КРОК У ROCK: – А про найдивніший випадок на Вашому концерті можеш розповісти? Можливо з фанатами був якийсь казус чи щось таке?

Влад: – Так, звісно, був. У той час, коли на вокалі у нас був Юрій(Юрій Ключний), виступали ми у одному клубі. Сцена там була невисока, приблизно, – метр. Також там були відсутні перегородки, тобто, публіка знаходилася дуже близько до сцени. І під час виступу, глядачі протягали до нас свої руки, ми зупинили виступ через те, що Юра сказав у мікрофон: «Чувак, якщо ти будеш лапати мене за яйця, я тобі дам у пику.» Цей чувак реально намагався полапати нашого Юру за яйця, це справді був найдивніший випадок. Потім, вони, звісно ж, приходили розбиратися, мовляв:
– «Чого ти сказав, що ти даси мені в пику?»
– «Так ти ж за яйця мене чіпаєш. Ти що, п***рас? Тобі повинно бути соромно.»
Але все закінчилося добре.

КРОК У ROCK: – Чи є у Вас якийсь талісман, який ви берете із собою, і який подорожує із Вами?

Влад: – Мабуть, ще не з’явилося чогось подібного. Стараємося завжди возити із собою позитив та гарний настрій. Ось наш єдиний талісман.

КРОК У ROCK: – Чи є у Вас якісь ритуали, які Ви виконуєте, перед виходом на сцену? Як ви боретеся з нервовим напруженням?

Влад: – Так, звісно ж. Ми як футбольна команда: обіймаємося, кричимо: «MORPHINE!». Так би мовити, заряджаємо один одного позитивною енергією та йдемо виступати.

КРОК У ROCK: – Якщо можна, декілька слів про Ваші плани на майбутнє?

Влад: – Буквально нещодавно ми зняли концертний кліп на пісню «Білий Ангел», який з’явиться у ротації телеканалу A-ONE з 5го або 6го березня(Вибачаємося, але кліп вже вийшов у світ до цього інтерв’ю). Потім ми плануємо поїздку в тур по 10 містах, який стартує 22 березня. І після повернення ми одразу починаємо роботу над зйомками кліпу на пісню «Згадай», тільки це буде на англійській мові. Паралельно з роботою над кліпом ми засядемо на студії та будемо писати наш другий повноформатний альбом.

КРОК У ROCK: – Ну, і в завершення, можна якесь невеличке побажання нашим читачам?;)

Влад: – Слухайте рок і робіть те, що Вам подобається. Часто батьки та суспільство нав’язує нам те, що потрібно робити. І ми навіть не підозрюємо, що ми живемо під чиїмось жорстким керівництвом. Потрібно бути собою, йти до мети та жити щасливо. «Краще жити а не бути!»

Автор: Микола Буняк

Фото надане Владиславом Рильським


Про Автора

Comments:

Коментарі відсутні

Стаємо найкращим рок-музикантом

Мрія багатьох із нас, яка виникла в підлітковому віці – створити бомбезний гурт, який будуть заслуховувати до дірок. Дехто здійснює свою мрію – і група ...