Вже звично, що недільний вечір у Львові , зазвичай, проходить у музичному супроводі. Кожен має змогу знайти щось близьке по духу. А львівські розважальні заклади допомагають у цьому. Ось і 7 лютого не стало виключенням з правил. До Львова завітав харківський гурт BandurBand. Це був заключний концерт в рамках підтримки нового музичного стилю, які музиканти назвали «URBANFOLK».
Хто знайомий з творчістю гурту, той знає, про оригінальний переспів старих, усіма улюблених народних пісень, композицій на вірші великих українських поетів, гармонійно поєднані чоловічі та жіночі голоси, а найголовніше – це позитив, який доноситься зі сцени. Чудово доповнюють глибокі тексти не менш глибокі звуки бандури та баяну. Загалом, Bandurband – це згусток позитивних емоцій, добра переплетених з українським фольклором.
Гурт вже більше 10 років ділиться з прихильниками своїми напрацюваннями. Організовують тури, виступають на фестивалях в Україні та за її межами.
Павло, вокаліст та гітарист гурту з радістю розповів про появу нового стилю та плани на майбутнє.
– Як саме виник стиль URBANFOLK. Це сприймати як існуючий стиль, чи щось нове, притаманне тільки гурту «Bandurband»?
– Я такого стилю ще не чув. Нещодавно народилася думка такого стилю як URBANFOLK, тому що я ніяк не міг охарактеризувати нашу творчість. Колись ми називали наш стиль – «гон». Але згодом вирішили відхреститись від цього слова. Тому що «гон» почав проникати в життя колективу. Він виходив за рамки стилю і почав проникати в середину колективу. І те що почало відбуватись з творчістю – це теж своєрідний «загон». Тоді ми вирішили, що треба відійти від таких слів. І в даному випадку вирішили вірити в теорію, що «як корабель назвеш, так він і попливе». Приблизно так і стало відбуватись.
– Чому саме URBANFOLK?
– Спочатку, ми думали назвати цей стиль FOLKPUNK, але для нього не вистачало деяких критеріїв та елементів. Вони присутні, але не всюди і не завжди. Різноманітна стилістика і наштовхнула на таку характеристику як URBANFOLK . Тобто такий міський фольклор. Щось пережоване, перероблене, синтезоване і по-новому, по-урбаністичному подано.
– Що ви хочете донести даним стилем до слухачів?
– Перш за все, хочемо донести позитив, любов до рідного. Патріотичні почуття і не тільки. У нас є елементи «стьобу», насміхання. Мені здається, що цей народний позитив закладений в ментальності українців. Ми можемо сумувати, але матимемо частинку «стьобу».
– Які плани у гурту найближчим часом?
– Планів – багато. Єдине, що будемо шукати – це можливості їх реалізації. Тому що нам, як будь-якому гурту хочеться чогось досягти. Хоча кажуть, що медіа простір буде наповнюватись українською продукцією, але поки що у Харкові це не дуже відчувається. Сподіваюся на краще, що поки це просто повільно відбувається.
– Ви є частими гостями фестивалів. Навіть більше того, фестивалів у історії гурту більше ніж концертів. У чому така особливість?
– Справа в тому, що організувати тур досить складно. По-перше,це дуже затратна справа. А ще втомлює з енергетичної сторони. Ми намагаємось бути вірними своїй справі, повністю віддаватись на сцені, але іноді цей обмін енергією має чимось поповнюватись. Тому, коми ми відвідуємо фестивалі, нам вдається домовитись на більш-менш хороші умови.
– Чим різниться тур від фестивального концерту?
– Тур – це декілька міст, кожного дня новий виступ і це досить важко. Але у цьому є свій кайф. Абсолютно різні заклади,люди, які по-різному сприймають інформацію, яку ми доносимо зі сцени. Та здебільшого, слухачі позитивно сприймають нашу творчість, що дуже подобається. Ми ж хочемо, щоб люди ковтали цей позитив і з поверталися з концертів. Можу впевнено сказати, що головною особливістю гурту є саме жіноча частина колективу, так як у їхніх руках зосереджена родзинка та фольклорна часточка української душі. Євгенія, баяніста гурту, вже 4 роки є частиною сім’ї під назвою Bandurband.
– Баян – не зовсім типовий інструмент для сучасних гуртів.
– Ну чому ж, сьогодні у кожній другій групі баян. Можна назвати нестандартним те, що дівчина грає на баяні.
– Ви очікували, що ваше життя саме так складеться, коли тільки починали грати на баяні?
Ні, абсолютно. Насправді, почала ходити на баян тільки тому, що він був у дідуся з бабусею. Хотіла грати на гітарі, але в музичній школі сказали, що на гітару вже не беруть. Тому батьки запропонували піти на баян. Ось так, з 9 років і граю.
– Які відносини всередині колективу?
– По-перше, ми всі – театрали. В принципі, театралка – це сім’я. Тому гурт і є надзвичайно дружнім. А Bandurband – це і є театралка для мене.
– Відбувався особливий відбір у гурт? Головний критерій – театрал?
– Ні, особливо нікого не шукали. Так склалося, що самі знайшли один одного.
Відвідувачі також залишились задоволені концертом.
– Гурт, до цього часу, мені не був відомий, і направду, я не є надто прихильником фольк-року, але те що створили ці виконавці мене приємно вразило. Музиканти свій жанр як урбан-етно-рок. Це щось нове і дуже сміливе, як на мене. Концерт сподобався. Виконавці приємні люди з гарною харизмою і енергетикою. Вокаліст – драйвовий і позитивний. Гурт красиво доповнює один одного.
– Концерт надзвичайно сподбався! При можливості, залюбки відвідаю виступ гурту ще раз. Говорячи про саму музику, вона для мене стала приємним сюрпризом. Я прихильник більш “синтетичних” напрямів музики, де домінантними є унікальний мотив підкріплений потужними “низами”. Bandurband цим і підкупив. Рідні для душі кожного українця мотиви дуже органічно поєднувались з шаленим драйвом року, різної ступені тяжкості.
Загалом, звучання у гурту – відмінне. Та всі молодці, що й казати! Виклались, одразу видно, що люди роблять улюблену справу. Особливо запамятається фірмовий харківський говірок соліста гурту.
Хто прочитав інтерв’ю і не перервався, щоб послухати Bandurband, то пропоную зробити це зараз. Щоб не втрачати час і почати насолоджуватись українським фольклором вже зараз.
І не пропустіть наступний концерт.
Автор: Жанна Кузнєцова
Comments:
Коментарі відсутні