Інтерв’ю з ВорсТ

Нещодавно наш журнал провів конкурс “Битва гуртів”, в запеклій боротьбі переможцем став рівненський гурт “Ворст”.

Тому ми вирішили дізнатись детальніше, що це за хлопці, чим вони дихають і що вони грають. На другий день після оголошення результатів, я зустрівся з двома учасниками гурту – вокалістом М’ячиком Дредболом та Максом «DJ SoBe», діджеєм гурту. Хлопці виглядали бадьоро і охоче дали інтерв’ю журналу “Крок у Рок”.

-Щоб, в першу чергу, ви хотіли б передати читачам журналу «Крок у рок»?

Макс: Хочу побажати читачам, щоб вони слухали якісну музику,в першу чергу, душевну, щоб від них ішла позитивна енергетика, віддача на концертах.

М’яч: Оскільки в наш час є купа непотрібних глянцевих однотипних журналів, які заполонили весь простір своєю рекламою, буде дуже добре, якщо «Крок у рок» почне друкуватися, адже це поки єдиний журнал в Україні про різні жанри цієї музики. Я переписувався з редактором, – людина має конкретні цілі та плани, хоче тримати марку свого проекту. Так, є «вузькопрофільна» музична преса, яка поділяється на жанри, але було б класно, аби читач, незалежно від того, який стиль року він слухає, міг собі знайти щось цікаве почитати.

-Чому ваш гурт називається «Ворст» (англ.“Worst” – “гірший»)? Чи означає це, що вам все одно на критику, яка лунає в вашу сторону?

М’яч: З англійської, це слово має багато значень. Наприклад, в формі дієслова він приймає значення «завдавати поразки». Тому якщо для когось ми – найгірші, для таких людей ми – «на своїй хвилі». Але з іншої сторони, для тих, хто починає сумніватися, що наш гурт – «найгірший», своєю музикою та творчістю намагаємось переконати слухача, що ми не такі і можемо стати кращими, ніж інші гурти (що і показав «Ворст» в поєдинку гуртів – ред.) Взагалі, як корабель назвеш – так він і попливе, тому назва гурту була вибрана не просто так: спочатку вона була «Хворст» (Who worst?), і тоді вам вибирати, чи гірші ми, чи є гірші за нас. А так – одним словом замінили два значення.

-Які перші гурти, які ви почали слухати, коли ви зрозуміли, що ви маєте займатись музикою?

М’яч: Перша музика, якою я захопився в дитинстві… Це була касета John Scatman, його купа тексту в пісні «Scatman». Мені подобався цей незрозумілий чувак, який дуже швидко читав. А потім, в четвертому класі, я знайшов платівки Modern Talking. Заслуховував її майже до дірок. В кінці 90-х я слухав уже хіп-хоп, реп, і від нього вже потім «відштовхнувся». Одного разу я побачив кліп «Limp Bizkit – Take A Look Around», потім до мене в руки потрапив альбом «Crazy Town», в моєму CD-плеєрі почали з’являтись “Papa Roach”, “Gorillaz”, “Korn”… Після того почав масово скуповувати диски і перейшов на більш важку музику.

ВорсТ

Макс: Спочатку слухав те, що слухають мої батьки. Був програвач, їхні касети… Особливо пам’ятаю збірку «Golden Collection». А потім мій батько купив музичний центр, але не придбав диски, і в магазині він попросив будь-який музичний CD. Йому продали колекцію російського року, і я його слухав, виділив пісні, осмислював тексти. Прийшла епоха репу, і весь двір слухав гурт «ВуЗВ», а потім – “ONIX” “Public Enemy”. З’явилась мода танцювати брейк, що ми і робили з друзями. Одного разу я також, як і М’яч, побачив кліп «Take A Look Around», в моєму плейлисті з’явились гурти “P.O.D”, “Linkin Park”, “Sepultura” і т.д. А через два роки я зрозумів, що не треба обмежувати себе в стилях і напрямках, тому до цих пір слухаю найрізноманітнішу музику.

– Коли ви складаєте пісні, ви обмежуєте себе в чомусь, є межі, за які не виходите?

М’яч: Наприклад, мова. Для того, щоб написати мені пісню на російській чи якійсь іншій, мені потрібно продумати текст українською, якою я завжди спілкуюсь і думаю, перекласти її на іншу. Записати – це не біда, але виконувати мені її буде важче. Наприклад, англійську я, як і всі нормальні діти, вивчав в школі погано, тому написати пісню без філолога, яка б була правильно створена – велика морока.

– Тобто, українська в тебе йде з душі?

М’яч: Не обов’язково. Це не означає, що ті, хто виконують російськомовні пісні, «без душі». Я просто мислю українською. Так само з англійською мовою – вивчав її, осмислюючи тексти різних гуртів. А стосовно стилю – в офіційній групі в Інтернеті поки завантажено дві пісні – «Україно, прокидайся», яка написана в одному стилі, та «Слухайте» – в стилі drum’n’bass чи dubstep. Тому, як бачиш, ми не обмежуємо себе в цьому плані. Зараз дуже мало гуртів, які грають в одному напрямі. Є «динозаври», які грають heavy metal, без додавання якихось іншого стилю. А переломним моментом був початок 2000-х, коли рок-гурти почали поєднувати реп з металом, а репери, в свою чергу, почали використовувати гітарні рифи, що і різноманітило музику в цілому. Для «Ворст» не є прерогативою обмеження в жанрах. Головне, щоб у слухачів пісні викликали позитивну реакцію.

– Як думаєш, політичний підтекст пісні «Україно, прокидайся» вплинув на вашу перемогу в конкурсі?

М’яч: Ця пісня засуджує, загалом, політичну ситуацію в країні, яка не змінювалась вже 20 років і буде такою ж, якщо нічого не міняти. Вона була створена більш, як патріотична, а не політична, для тих людей, які вважають себе свідомими українцями. Я не маю на увазі, за яку партію ви голосували на виборах, просто кожен, хто свідомо підходить до цього вибору, є свідомим. І результат, як бачимо, не дуже добре впливає на майбутнє. Під час написання пісні, у нас була вже готова мелодія, і я цілих два тижні нічого не міг з себе видавити. Абсолютно. Я знав, що ми пишемо патріотичну пісню для «Бандерштату», нам треба було її написати, щоб взяти участь в фестивалі. Тому, скажу чесно: що не вважаю, що в ній є щось оригінальне, є багато подібних пісень в інших гуртів, але вона сподобалась слухачам, і на неї класно реагують на будь-яких концертах, під неї ми завжди робимо «Стіну смерті». Чи вплинув політичний підтекст на вибір журі – не скажу, вони знають краще.

– Як виглядає середньостатистичний слухач гурту «Ворст»? Напевно, п’ятдесятирічний чоловік, який більшу частину життя прожив в радянському союзі, вас слухати не буде?

М’яч: За статистикою в соціальній мережі, в нашій офіційній групі є кілька людей, яким більше 36 років. Це – вік середньостатистичної пострадянської людини. З якою цікавістю вони туди додались – я не знаю, хотілося б особисто з ними поспілкуватись. Моя особиста думка – не треба ставити на людей конкретний шаблон. Наприклад, «тобі 16 років – ти бунтар, слухаєш рок. Якщо за 30 – то слухаєш та переходиш на масову культуру». Я їздив на концерт Korn, який, до речі, не є таким вже і старим, – перший альбом випустили в 1994 році. Але на його концерті я бачив чоловіка років п’ятдесяти  який прийшов туди зі своїм онуком шести-семи років… Бачив дядьків, яким більше сорока років, і хлопців-юнаків. Така ж сама аудиторія була на концерті RCHP, дуже різнопланова аудиторія. Тому я буду дуже радий, хто прийде до мене і скаже: «Я чув ваші пісні, вони мені подобаються», і якщо це буде жіночка чи дорослий чоловік, то це буде ще одним показником того, що ми робимо щось правильне. Також в нас є пісні, які б можна було випустити як рок-балади, які б можна було включити батькам чи для романтичного настрою своїй дівчині, у нас є і ліричні мотиви.

Макс: В першу чергу, ми робимо музику для людей, тому що потрібно розуміти, що коли створюєш трек, то її будуть оцінювати люди. Треба зробити цей трек максимум цікавим для них.

ВорсТ

– Зараз з’явилась величезна кількість різноманітних гуртів. Сьогоднішній технічний прогрес цьому сприяє – багато хто може створювати музику і вчитись грати на музичних інструментах. З іншого боку, музика стала однотипною. Чи вважаєте ви так?

М’яч: В чомусь – погоджуюсь з цим. Як не крути, українська сцена завжди старалась бути схожою на інші. Дуже мало українських гуртів, які пробились і тримають марку більше десяти років. Багато хто взагалі українську музику не слухає, а орієнтується на європейську чи американську. І, так, це робить однотипним нашу музику. Але якщо ти хочеш внести в свою творчість якусь родзинку, яка б виділяла тебе з-поміж десятків інших гуртів, з одного стилю музики. Тому багато гуртів, коли збираються, роблять велику помилку: «Ми будемо грати те, що зараз популярне». При цьому, починають називатися англійськими словами, не зрозумілими, які не запам’ятовуються. В результаті, співають українською або російською. Ну, ми ж живемо в Україні, а середньостатистична людина ці всі назви не сприймає. Тому якщо вирішив зайнятись МУЗИКОЮ – старайся виділитись шматочком, якимось відсотком своєї творчості.

Макс: Над собою потрібно завжди працювати. На жаль, я спостерігаю останнім часом тенденцію гуртів налаштовуватись до мейнстріму. Це трошки не правильно, на мою думку. Треба, все-ж-таки, давати щось своє. Хто перший вистрілить – той і на плаву. А інтерес до тих, хто повторює щось, пропадає. Тому сіра маса – в деякій мірі, також мейнстрім. Перш за все, треба дивитись широко в плані творчості.

– Тобто, вас щось виділяє з-поміж багатьох інших гуртів?

М’яч: Ми граємо музику, яка, в першу чергу, сподобається нам, і, яка, на нашу думку, сподобається людям. А кожен уже сам вирішує, є там якась «родзинка» чи ні.

– Прагнення виразити себе і відповідно налаштувати слухача – це те, що вас підштовхує кожного разу виходити на сцену?

М’яч: Звичайно, саме це. Відкрию великий секрет: той, хто хоч раз виступив на нормальній великій сцені, і побачив тих, хто відривається під його музику, не забуде цього ніколи. Музика – це як наркотик. Якщо ти його раз спробував, твій виступ був класним, до тебе підходять сфотографуватися, беруть автограф, коли тобою починають цікавитись, як музичною одиницею, – тобі захочеться виступати більше і більше. Але, на відміну від наркотиків, немає ніяких побічних ефектів. При намаганні зробити свою творчість кращою, в тебе з’являються все більше шанувальників, і те, чим ти займаєшся, приносить тобі ще більше задоволення. Це ефект щастя, його відчуття. І воно для мене проявляється в цьому, коли ти виходиш на сцену і бачиш людей, які тобі аплодують, яким подобається, що ти робиш.

– Як би ви охарактеризували культурну ситуацію в Україні?

Макс: Охарактеризувати можу її з негативної сторони. Яскравий приклад – наша молодь розпиває спиртні напої, б’ються, цілими ночами проводять в клубах, вживають ненормативну лексику. Це дуже обурює. А глянь, хто є спонсором наших спортивних заходів? Алкогольні торгові марки. На підсвідомому рівні така реклама впливає на людину, тому і не дивно, скільки молоді в нас вживає алкоголю.

– Ви не вживаєте алкоголю ?

М’яч: У «Ворст» є правило – ніякого алкоголю на репетиціях. Одразу ж велика кількість панків зі мною не погодиться. Але я прихильник іншого способу життя, я прихильник руху «Straight Edge». До концерту – ніхто не вживає. Після – якщо комусь захочеться, ну, я ж не можу нав’язувати свою думку. В гурті ніхто не курить. Час від часу хтось собі може дозволити легкий алкоголь. А взагалі, не можу представити учасників групи «Ворст» у нетверезому стані.

– Які плани на майбутнє?

М’яч: Вже пишеться альбом. Скоро в Інтернеті з’явиться пісня, з якісним хорошим звучанням. Подальший крок – повноцінний альбом. Кількість пісень – близько 12-ти. Більше того, в мене є маса ідей, як привернути увагу до гурту «Ворст». І я це втілюю поступово, не навалюючи на купу, бачу чіткий план, і шлях, в якому розвивається гурт.

Макс: Я не маю великого досвіду в музичній сфері, тільки нещодавно приєднався до складу «Ворст». Але, згодом, якщо дозволять фінанси, буду оновлювати своє обладнання, тому музика стане «ширшою» в технічному плані звучання.

Автор: Андрій Микитенко


Про Автора

Comments:

Коментарі відсутні

Юрій Іщенко: ударник з серцем механіка

Його ударні партії часто звучать у вухах українських шанувальників важкої музики. У його арсеналі – декілька вибухових альбомів, десятки нестандартних “збивок” та пісень, вписаних золотими ...