Історія одного гурту. VАЛЬТЕР.

0

«Цього року VАЛЬТЕР мав би отримати паспорт громадянина України» – жартує один із засновників, а наданий час, фронт-мен групи Сергій Золочевський. «Ще під час навчання харківська четвірка шкільних друзів на східцях палацу дитячої та юнацької творчості вирішила об’єднатися у музичний колектив та грати разом, тому 2000 рік можна вважати роком заснування групи VАЛЬТЕР»

Спочатку грали кавер-верії на пісні КІНО, Чиж & Co, ЧайФ, БИ-2 і вже тоді написали декілька власних пісень, частину яких виконуємо і зараз.

Більше десяти років тому на концерті групи почався відлік наших відносин з коханою дружиною (тепер вже), а зараз і вокалісткою колективу, але це вже її історія…

Влітку 2002 року VАЛЬТЕР припинив своє існування через внутрішні суперечки та зайві амбіції учасників гурту.

Далі свою історію з VАЛЬТЕР розповідає автор текстів та виконавець пісень Альона Золочевська:

FOTO_2

– Моя поява в групі була несподіваною для мене самої і разом з тим закономірним продовженням багаторічної історії. До розпаду групи у 2002 році я відвідувала всі репетиції, але навіть на думці не було брати в них участь, тим більше, що співати ніколи не пробувала. Давно в минулому залишилися і заняття по класу фортепіано.

Йшов час. На курсах акторської майстерності викладався вокал. Почавши співати з нуля, я не могла зупинитися. А поруч був Сергій, який, – я бачила, – без музики дуже сумував. І домашньої акустичної гітари тут було замало. Тоді, восени 2013-го запропонувала хоча б створити дует і виступати з піснями. Приблизно цього ж часу раптом подзвонив Валерій (гітарист VАЛЬТЕР) з пропозицією зібратися і спробувати згадати, як це – репетиції. І все закрутилося знов.

Згадували пісні: грали кавери, а також ті пісні, які писав колись бас-гітарист (він не в Харкові зараз, але душею з нами). Я тільки слухала. Поки якось не запропонували підспівувати на бек-вокалі у “Я люблю” і “Баллада о счастье Луны”. А потім до мене почали приходити, інакше не скажеш, тексти нових пісень. “Твой мир”, “Гравитация”, “Французская”, “В отражении”, “Maniac Soul Scream”, “Questions”, “Концертний адреналин”. Вони з’являлися невідомо звідки – різні за змістом, духом і стилем. Свої пісні, звичайно, хотілося співати самій! В кінці травня дали перший маленький концерт в blues-bar “Crossroads”. А потім ще 15 виступів в різних закладах за рік. І група знову стала розпадатися. Всі бачили музику по-своєму. Пішов барабанщик з басисткою. Ми залишилися втрьох з Сергієм і Валерою. Зайнялися відкриттям репетиційної студії.

З появою власного творчого простору очікувався і підйом енергії групи. Але все склалося ще краще: з осені 2015-го до нас влилася “молода кров” – гітарист, барабанщик і бас-гітарист. А ще народилася моя улюблена “Дорога смутку”. Все встало на свої місця. Тобто зараз я відчула себе на своєму місці. Часу на репетиції і індивідуальні заняття у мене небагато. Вдома чекають четверо діток, які, до речі, першими дізнаються тексти моїх нових пісень і потім наспівують їх, бігаючи по квартирі. Однак вже без VАЛЬТЕР важко уявити мій щільний розклад тижня. Знаю свої слабкі сторони, і працювати над голосом ще, й працювати. Але тепер з’явилася впевненість у правильному напрямку мого руху. Та й компанія гарна. Йти весело!

Про життя у VАЛЬТЕР також розповідає барабанщик Влад Кобзар:

FOTO_3

Привіт! Так склалися обставини, що я потрапив до цієї чудової групи завдяки випадку. Мені подзвонив мій приятель Артем, друг і свідок на моєму весіллі. Він попросив про допомогу для групи, в якій він грає. Це було прохання у налаштуванні та встановленні ударного інструменту на базі студії, де будуть проходити репетиції і тренування, для створення нових музичних творів.

Під час налаштування барабанів і їх установки, для комфортного використання, я познайомився з Сергієм (вокалістом-гітаристом даної групи), і його дружиною Альоною (вокалісткою), після чого, трохи поспілкувавшись, мене запросили на репетицію для того що б злегка підіграти на барабанах.

Я погодився оскільки музика мені подобається, особливо тоді, коли я сам граю. Раніше я вже грав в групі але вона, нажаль, розпалася. Так би мовити, ця пропозиція відновила в пам’яті той час, коли я міг розслабитися і отримати насолоду від гри. Тим більше, що мій приятель Артем (соло-гітара) вже грав зі мною, і він знає, що я можу.

Мене прийняли дуже тепло, люди в нашому колективі дуже життєрадісні, чуйні, доброзичливі і взагалі вони дуже круті. Про Сергія і його прекрасну половинку Альону я говорив, також розповів про Артема і хочеться додати, що ці люди дуже чуйні і готові прийти на допомогу в будь-який час, так само як і Валера (соло-гітара) і Рома-бас, хлопці, які завжди знаходяться на позитиві. Наша компанія завжди у творчому пошуку нових ідей і кожен з нас намагається внести своє зернятко у плодючий грунт ідей і творів.

Про себе можу сказати, що я дуже радий знайомству з цими людьми. Із задоволенням проводжу в їх товаристві час разом зі своєю дружиною Катею, яка так само гармонійно вписалася в наш колектив, як і Даша – наречена Валерія, і Віолетта – дівчина Роми. В нашому колективі всі стають єдиною сім’єю, в якій не тільки музика і її створення об’єднують нас, а й теплі дружні стосунки.

Ще один новобранець Роман Дронов поділився своїми враженнями від VАЛЬТЕР:

FOTO_4

– На гітарі я граю з 12 років для себе. Навчив мене батько, тобто я самоучка і майже завжди грав просто для душі. Вже в кінці 10-го класу ми вирішили зі знайомими створити свою групу. Мені завжди подобалася бас-гітара, оскільки дуже люблю блюз і, звичайно, всю інструментальну музику аж до класики. Пограли ми недовго. Потім навчання: я переїхав до Харкова, всі роз’їхалися хто-куди, так і не вийшло у нас нічого путнього). Протягом студентських років я за «бас» і не брався. Для своїх на акустиці грав, ну, самі розумієте, під гарний настрій))) Після універа влаштувався на роботу і почав замислюватися про те що б продати бас-гітару, адже шкода було інструмент – він повинен грати, а не пил збирати. На роботі зустрів хлопця, який вже грав в групі, попросив його дізнатися: може, хто захоче купити. Буквально через декілька днів він мені сказав, що є одна класна група, якій саме зараз потрібен бас-гітарист. Я, звичайно, розумів, що мої вміння – далеко не межа мрій, але я чомусь так цим «загорівся», що вирішив – «а чому б і ні?».

Після першої зустрічі з Сергієм я зрозумів, що для нього важливіше не моє вміння грати на гітарі, а моє бажання створювати музику. Цього в мене було «з головою»! Тоді я прийшов на першу репетицію групи, де були тільки Артем, Сергій і Альона. Коли я почув “Дорогу смутку” і “В отражении”, у мене аж «мурашки» по шкірі пішли. В той момент я усвідомив, що хочу грати цю музику з ними. Колектив прийняв мене дуже тепло, я навіть не очікував. Було таке відчуття, що ми вже дуже давно знайомі. Пізніше я познайомився з Владом і Валерою, і коли ми вперше зіграли разом, я отримав шалений заряд адреналіну, за що я вдячний випадку і долі, які мене звели з групою VАЛЬТЕР))). Я впевнений, що ми ще себе покажемо!

FOTO_5

На завершення бесіди Сергій повідомив, що нарешті VАЛЬТЕР «перезарядився» бойовим складом, не маючи будь-яких обмежень у стилі грає, як «смачненькі» блюзи, так і може порадувати шанувальників heavy-metall широким діапазоном пісень, запис яких наразі зводиться до першого альбому, який група планує представити слухачам до кінця року з символічною назвою «По дорозі до себе»; адже шлях кожного учасника до VАЛЬТЕР був непростий, і він сподівається, що шукати нові гавані крейсерам-одногрупникам не захочеться. Також група готується до першого виходу на сцену у новому складі в рамках презентації синглу «В отражении», вихід якого було освітлено в тому числі і на сторінках «КРОК У РОК».

Сингл «В отражении» можна вважати знаковим для всієї творчості VАЛЬТЕР, адже кожна наша пісня є історією з життя, історією окремої душі, віддзеркаленням різних проявів людської сутності взагалі. Саме тому не ставимо за мету наближення до єдиного стилю. Пісні народжуються різними: якісь, щоб замислитись, деякі треба сприймати з гумором, але завжди приділяємо багато уваги змістовності і наповненості текстів. Тож найвибагливіший слухач має знайти щось для себе в нашому доробку.

Musicaddicted


Про Автора

Comments:

Коментарі відсутні