Ніч перед Різдвом. Частина 3.

0

Що ж, скоро вже закінчиться зима, а отже слід гідно провести її, і зробимо ми це, завершивши нашу зимову казку…

Чорт з Вакулою тим часом вже під’їхали до Пацюка.

Чорт: Виходь! Далі підеш сам, бо Пацюк такий, що й мене не боїться, отримаю ще на горіхи… А тебе не шкода!(тихо) Одним словом 36 будинок, 37 квартира. Постукаєш три рази, тільки гучно.

Вакула: Добре. Іди поки що, але машину Чубу поверни.

Чорт: Але звідки ти…

Вакула: Я все знаю.

Чорт: Та покатаюсь і покину, вона мені вже погоди не робить.

Вакула підійшов до дверей, постукав тричі і вже через хвилину йому відчинили. Він явно не так собі уявляв нинішніх мольфарів. Це був високий, довговолосий молодий чоловік, у брові якого блиснув лабрет. Ніде не висіли снопи трав, навіть натяку не було на якісь типові для закарпатських мольфарів штуки. Звичайнісінька квартира, нічого особливого.

Пацюк: Звідки умовний стук знаєш?

Вакула: Сурикати в Африці на вушко нашептали.

Пацюк: А, знов той під…гей рогатий язик розпускає. Ну, проходь раз прийшов, розказуй, що треба.

Вакула: До цариці мені треба потрапити.

Пацюк: Бач який! Ти що думаєш у цариці справ мало, й кожному охочому можна її відволікати? О, та я бачу ти взагалі без гальм, хлопче!

Вакула: Треба мені, не можу не піти.

Пацюк: (плескає в долоні і з’являється красуня) І що ж тобі треба від неї? (плескає ще раз і красуня наколює на вилочку пельмень і підносить до рота Пацюка)

Вакула: (здивовано спостерігає за цим) Мікрофон у неї хочу попросити для моєї коханої Оксани.

Пацюк: Ох вже мені ці баб… (ловить на собі докірливий погляд красуні) жінки. Може тобі травки якої краще: забудеш свою Оксану, кар’єру зробиш. Бачить незадоволений вираз обличчя Вакули й продовжує: «Гаразд, допоможу. До неї саме збираються їхати мої знайомі з клану JINJER, поїдеш з ними.»

Вакула: Що ж, дякую!

Вакула прощається з Пацюком, але все ж чай якийсь бере та їде в заміський палац цариці, де їх зустрічає сама Тетяна

Тетяна І: Що ж тобі потрібно? Нащо приїхав?

Вакула: Та забажала моя наречена мікрофон такий, як у вас, ось просити приїхав.

Тетяна І: Мікрофон мій? Хм, так просто не віддам. Чи ти думаєш, що співаю я круто через мікрофон? Так не піде! Давай влаштуємо змагання. Вразиш мене своєю грою – отримаєш жаданий приз, згоден?

Вакула: Добре, я на все згоден.

Тетяна І: Дивний ти. Перший чоловік, який приїхав не по мене, а по мій мікрофон. Ну добре, покажи мені наскільки сильні твої почуття! Принесіть йому гітару!

Всі заметушились. Принесли інструменти, Вакула вибрав собі гітару, налаштувався й заграв. Що тут почалось! Стіни завібрували, гітара видавала нереальні рифи, всі покидали свої справи і збіглися до зали, щоб послухати та потрясти макітрами. Коли Вакула припинив грати, всі почали аплодувати й Тетяна І найгучніше.

Тетяна І: А ти вправний парубок! Може ну її ту Оксану, примхлива вона якась в тебе, від такого хлопця ніс воротить! Залишайся в моїй команді, в тебе й так буде купа фанаток!

Вакула: Ні, мене чекає моя Оксана.

Тетяна І: Ти подивись на нього, в найкращих романах про кохання такого героя не зустрінеш.

Вакула: А книжки з життям не треба плутати.

Тетяна І: Що ж, тобі вирішувати, не хочеш залишатися, то бери мікрофон і геть з очей моїх, а то передумаю.

Тетяна наказує принести найкращий з її мікрофонів, віддати Вакулі і відвезти його зі супроводом охорони до нареченої.

***
Втомлена Оксана знесилено падає на своє ліжко. Навіть знімати взуття сил вже не залишилось. Раптом лунає дзвінок в двері.

Оксана: (насилу йде відчиняти) А кого там ще принесло?

Відчиняє, бачить Вакулу і втому як рукою зняло, а в очах загорілися вогники щастя.

Вакула: Оксано, сонце моє, не проганяй мене. Приніс я тобі мікрофон омріяний.

Оксана: Не треба мені мікрофону. І нічого взагалі не треба, лише ти.

Вакула обіймає дівчину…


Про Автора

Comments:

Коментарі відсутні

Ель, фолк, танці

Тим, кому подобається ірландська культура Тим, хто полюбляє добрий ель Тим, хто вміє танцювати до відпаду під металеві рифи Присвячується (А також всім іншим, бо ...