Ніч перед Різдвом. Частина 3.

0

Що ж, скоро вже закінчиться зима, а отже слід гідно провести її, і зробимо ми це, завершивши нашу зимову казку…

Чорт з Вакулою тим часом вже під’їхали до Пацюка.

Чорт: Виходь! Далі підеш сам, бо Пацюк такий, що й мене не боїться, отримаю ще на горіхи… А тебе не шкода!(тихо) Одним словом 36 будинок, 37 квартира. Постукаєш три рази, тільки гучно.

Вакула: Добре. Іди поки що, але машину Чубу поверни.

Чорт: Але звідки ти…

Вакула: Я все знаю.

Чорт: Та покатаюсь і покину, вона мені вже погоди не робить.

Вакула підійшов до дверей, постукав тричі і вже через хвилину йому відчинили. Він явно не так собі уявляв нинішніх мольфарів. Це був високий, довговолосий молодий чоловік, у брові якого блиснув лабрет. Ніде не висіли снопи трав, навіть натяку не було на якісь типові для закарпатських мольфарів штуки. Звичайнісінька квартира, нічого особливого.

Пацюк: Звідки умовний стук знаєш?

Вакула: Сурикати в Африці на вушко нашептали.

Пацюк: А, знов той під…гей рогатий язик розпускає. Ну, проходь раз прийшов, розказуй, що треба.

Вакула: До цариці мені треба потрапити.

Пацюк: Бач який! Ти що думаєш у цариці справ мало, й кожному охочому можна її відволікати? О, та я бачу ти взагалі без гальм, хлопче!

Вакула: Треба мені, не можу не піти.

Пацюк: (плескає в долоні і з’являється красуня) І що ж тобі треба від неї? (плескає ще раз і красуня наколює на вилочку пельмень і підносить до рота Пацюка)

Вакула: (здивовано спостерігає за цим) Мікрофон у неї хочу попросити для моєї коханої Оксани.

Пацюк: Ох вже мені ці баб… (ловить на собі докірливий погляд красуні) жінки. Може тобі травки якої краще: забудеш свою Оксану, кар’єру зробиш. Бачить незадоволений вираз обличчя Вакули й продовжує: «Гаразд, допоможу. До неї саме збираються їхати мої знайомі з клану JINJER, поїдеш з ними.»

Вакула: Що ж, дякую!

Вакула прощається з Пацюком, але все ж чай якийсь бере та їде в заміський палац цариці, де їх зустрічає сама Тетяна

Тетяна І: Що ж тобі потрібно? Нащо приїхав?

Вакула: Та забажала моя наречена мікрофон такий, як у вас, ось просити приїхав.

Тетяна І: Мікрофон мій? Хм, так просто не віддам. Чи ти думаєш, що співаю я круто через мікрофон? Так не піде! Давай влаштуємо змагання. Вразиш мене своєю грою – отримаєш жаданий приз, згоден?

Вакула: Добре, я на все згоден.

Тетяна І: Дивний ти. Перший чоловік, який приїхав не по мене, а по мій мікрофон. Ну добре, покажи мені наскільки сильні твої почуття! Принесіть йому гітару!

Всі заметушились. Принесли інструменти, Вакула вибрав собі гітару, налаштувався й заграв. Що тут почалось! Стіни завібрували, гітара видавала нереальні рифи, всі покидали свої справи і збіглися до зали, щоб послухати та потрясти макітрами. Коли Вакула припинив грати, всі почали аплодувати й Тетяна І найгучніше.

Тетяна І: А ти вправний парубок! Може ну її ту Оксану, примхлива вона якась в тебе, від такого хлопця ніс воротить! Залишайся в моїй команді, в тебе й так буде купа фанаток!

Вакула: Ні, мене чекає моя Оксана.

Тетяна І: Ти подивись на нього, в найкращих романах про кохання такого героя не зустрінеш.

Вакула: А книжки з життям не треба плутати.

Тетяна І: Що ж, тобі вирішувати, не хочеш залишатися, то бери мікрофон і геть з очей моїх, а то передумаю.

Тетяна наказує принести найкращий з її мікрофонів, віддати Вакулі і відвезти його зі супроводом охорони до нареченої.

***
Втомлена Оксана знесилено падає на своє ліжко. Навіть знімати взуття сил вже не залишилось. Раптом лунає дзвінок в двері.

Оксана: (насилу йде відчиняти) А кого там ще принесло?

Відчиняє, бачить Вакулу і втому як рукою зняло, а в очах загорілися вогники щастя.

Вакула: Оксано, сонце моє, не проганяй мене. Приніс я тобі мікрофон омріяний.

Оксана: Не треба мені мікрофону. І нічого взагалі не треба, лише ти.

Вакула обіймає дівчину…


Про Автора

Comments:

Коментарі відсутні

Песни без слов, или «Как пел весь зал»

22 декабря во Дворце «Украина» в Киеве состоялся концерт «Симфоническое кино», посвященный 50-летию Виктора Цоя. Представьте себе рок-концерт, на котором не увидишь пьяной молодёжи и ...