Голос Nödutgång:Självmord: «блек-метал вже давно не такий, яким його звикли бачити». Частина І

0

Декілька тижнів тому мені випала нагода поспілкуватися про андеграундну сцену, українську рок-музику та відсутність українського репу з фронтменом полтавського гурту Nödutgång:Självmord, назву якої можуть вимовити лише обрані, – Вадимом.

Передмова. Вже багато років українська тяжка сцена не може побороти одну єдину проблему: “на слуху” завжди одні і ті ж гурти. Саме через це, багато цікавої, різноманітної музики залишається непізнаними для звичайного слухача. Саме тому мені захотілося розповісти Вам, шановний читач, про вже старий, дуже душевний блек-метал колектив із невеличкого міста Полтава.

Крок у Rock: Привіт! Так як Ви – новий колектив для більшості наших читачів, чи не міг би ти розповісти трохи про N:S(Nödutgång:Självmord – ред.), та відповісти на головне питання: коли ж Ви все таки зібралися, у 2013 чи у 2009?

Вадим: – У 2009 році хлопці(Олександр та Ярослав, гітарист та барабанщик гурту відповідно – ред.) були задіяні у інших проектах, у той момент всі брали до рук інструменти і мріяли зробити щось нове. Щось, до чого слухач ще не був підговлений.

Крок у Rock: – А чому ви обрали для себе саме такий жанр виконання? Душевний стан?

Вадим: – Ні, просто на той час такого просто ніхто не робив, а юнацький максималізм підказував, що це «круто, саме те, що треба», тому ми вирішили піти саме таким шляхом.

Крок у Rock: – Назва вашого гурту перекладається як «Запасний вихід: Самогубство», чи думали ви про інші виходи?

Вадим: – Ну, наприклад «Запасний вихід: попросити грошей у батьків на заняття музикою, і витратити їх на пиво». Я трохи не розумію, тут типу потрібно якось смішно відповісти?

Крок у Rock: – А які цілі ви ставили перед собою у 2009 році, коли збирали гурт?

Вадим: – Мабуть, як і у всі колективи на початку діяльності – стати найкращою групою сучасності. Більше того, після перших наших концертів нам реально здавалося, що ми досягли мети. Якщо серйозно, нами керував дух того, що потрібно щось робити, щоб якось змінити музику, адже сидіти рівно на дупі – не мій метод.

Крок у Rock: – Ви вже 9 років в одному і тому ж складі, а у 2015 році до Вас приєднався Сергій(другий гітарист), як Ви тримаєтесь один за одного, в чому секрет? У Вас були якісь проблеми, що могли б призвести до розпаду колективу?

Вадим: – Ну, насправді, ми вже декілька разів розпадалися-збиралися. Це найскладніший момент взаємодії у нашому гурті, адже за межами репетиційної бази ми майже не спілкуємося, у нас багато розбіжностей, не лише у музикальному плані. Але, ми, все ж таки, звикли один до одного та навчилися любити один одного по своєму. І ненавидіти.

Крок у Rock: – Ви давно не виступали в Полтаві, виключенням стали концерти Дай Миру Брат 3 та святкування дня народження гурту. Чому ви обділяєте рідне місто увагою? І як Вас приймають інші міста, і де Вам подобається більше всього?

Вадим: – Так історично склалося, що ми в музичному плані вже майже прописалися у Харкові, нас там постійно чекають і хочуть почути, кожного разу приймають дуже тепло. А у Полтаві… якось все сумно, справи зі сценою взагалі ніякі, немає слухачів та зацікавленних організаторів. Вона, сцена, цілком і повністю тримається на ентузіазмі декількох людей.

Крок у Rock: – А окрім Харкова?

Вадим: – Львів. Не знаю навіть чому, але кожного разу на концертах присутні люди, котрим це дійсно цікаво, вони збираються на наші виступи, підтримують і лишають по собі приємні спогади. Насправді ж, ми грали у не такій великій кількості міст, нажаль.

Крок у Rock: – Декотрі українські гурти їздять у невеличкі “євротури” своїми силами, або отримують запрошення. Вам таких пропозицій або ідей не надходило?

Вадим: – Тяжке питання, бо у кінці 2013 року (точно не памя’таю) ми збиралися в міні-тур по Росії з гуртом Заводь, але після всіх подій що мали місце бути, цього не трапилося. Євротури? Так, дійсно приємна річ, хто не хоче відчути себе рок-зіркою, найнявши знайомого з бусиком, та відправитися в подорож по европейській провінції? Багато гуртів зараз намагаються таким чином популяризувати свою музику, але я вважаю, що лише підтримки європейського лейбла, наявності закордонного паспорту і прокладеного маршруту в ГуглМапс – недостатньо. Без розуміння попиту на твої пісні, євротури, як і інші тури, є недоцільним марнотратством грошей. З нашим гуртом, я б залюбки відвідав східні країни: Казахстан, Азербайджан, Туреччину та навіть Іран. Країни, в яких розвиток сцени знаходиться на тому ж етапі, як і у нас, ось наша цільова аудиторія.

Крок у Rock: – Деякий час ви, здається, працювали з закордонним лейблом. Розкажи будь ласка, про плюси та мінуси, набутий досвід співпраці, тощо?

Вадим: – Будь яка співпраця і колаборації як з музикантами, так і з лейблами – круто. Але є свої нюанси. По-перше треба пам’ятати, ти не зможеш заробити грошей на андеграунді. По-друге, нам дуже складно було спрогнозувати проблеми, що можуть виникнути під час співпраці. Наприклад, у контракті було дуже багато неточностей, на які з першого разу ми просто не звернули уваги. Позитивний досвід полягає в тому, що ти отримуєш мерч, який своїми силами доволі складно було б реалізувати. І нехай  частину ми досі не отримали (як і інші, знайомі нам гурти, які співпрацювали з цим лейблом), але здобули безцінний досвід, і одного дня видамо збірку “1000 і одна відмовка закордонного лейблу, або корисні поради музикантам, як робити не треба”.

Крок у Rock: – За весь час роботи з лейблом, чи багато людей за межами України звернули на Вас увагу?

Вадим: – Не можу повністю оцінити роботу лейблу в контексті даного питання, адже звісно, якась доля його роботи в популяризації нас закордоном присутня. Можна  констатувати, що ми впевнено набираємо популярності серед іспаноязичної публіки, і ми не можемо пояснити, з чим це пов’язано. Я слідкую за цим, і чомусь наша музика найкраще «заходить» саме слухачам із Південної Америки, можливо мають місце схожість соціальних проблем в країнах, не знаю. Але ми намагаємося працювати саме в тих напрямах, де наша музика помітна і потрібна, аби просвітлювати вже існуючих поціновувачів нашої творчості та знаходити нових. У Європі ж, навпаки, кардинально інша ситуація – у них ціла купа різноманітних колективів для найвибагливіших слухачів, доволі складно когось здивувати.

Крок у Rock: – Ходять легенди, що колись у вас був дуже лімітований мерч. Чи не плануєте розвернути або таку ж, або випустити широкий тираж?

Вадим: – Як тільки ми заробимо грошей на орендовану палатку N:S і монопольно поставимо її на Західфесті, – відразу розгорнемо широкомасштабну кампанію з тиражуванням мерчу! А поки що справи такі, що ми готуємо мерч трохи іншого формату, окрім футболок, тощо. Скоро самі про все дізнаєтесь.

Крок у Rock: – А що ти думаєш про розвиток української рок-сцени? Був уже чи настане ще час, «золоті віки» української рок-сцени?
Вадим: – Золоті часи, явно ще не настали. Ходять легенди, що вони були. Дивлячись на те, як Димна Суміш збирала повні зали, я думаю що найкращим часом для сцени можна назвати ті роки коли активно виступали ТОЛ, ДС, Анна, а вокаліст Skinhate не бігав по сцені знімаючи відеоселфі з купкою фанів, які пришли почути хардкор. Але все ж таки, з українською рок музикою, не все так погано як з українським репом, наприклад. Його просто немає. Можливо колись був, але зараз ні (так званий “люмпен реп не рахується). На мою думку, Україна у більшості своїй притримується саме «рокового» стилю, адже якщо ми подивимося на лайн-апи фестивалів – там переважно представники важкої сцени (не дивлячись на те, що це завжди одні і ті самі гурти, від яких давно всіх нудить).

Крок у Rock: – А яке особисто твоє бачення жанру, у якому ти працюєш та твориш такий довгий період часу?

Вадим: – Й досі намагаємося писати щось, що виходило б за рамки банального блек-металу.  Хоча, блек-метал вже давно не такий, яким його звикли бачити, ми досі стикаємося з бурхливою критикою в свою адресу. Зараз, зустріти людину в футболці Darkthrone, вирогідніше на модному рейві, чим на чорній месі. Це норма, і в цьому немає нічого поганого, як вважають деякі старі представники цієї парафіїї.

Кінець першої частини.

Всі використані світлини надані гуртом Nödutgång:Självmord.
Права належать авторам.


Про Автора

Comments:

Коментарі відсутні

Jinjer, E.B.O.L.A., FalStep, Patagonia.

За проведённый концерт 2 марта в стиле nu-metal и groove metal, хочется сказать отдельное спасибо каждой группе! Не спорю были какие-то погрешности. Но об этом ...