Павло Холошев з “Fontaliza”: готові гризти землю, аби йти до світла!

0

 

Наша рок-сцена поповнюється все новими гуртами, що заворожують своїм нестандартним звучанням та ефектними виступами. «Кров з молоком» все частіше вливається на сцени наших фестивалів, де молоді і енергійні команди мають можливість втілювати свої ідеї. Однією з таких команд є «Fontaliza», і рано чи пізно, хтось із цих хлопців мав попасти до нашого журналу. Настав час поспілкуватись з лідером гурту – Павлом Холошевим.

– Які емоції викликало в тебе слово “Fontaliza” на початку вашого творчого шляху і які викликає зараз?

– На початку були тількі позитивні емоції, бо дуже хотілося змінити стару назву. Зараз чомусь і «Фонталіза» викликає сумніви.

– На чому гурт має ставити акценти під час виступу, аби запам’ятатись українському слухачеві (техніка гри на інструментах, шоу, вокальні партії тощо)?

– Я і сам не до кінця знаю, у чому секрет оволодіння публікою. Це якась внутрішня харизма. Вона або є, або треба її десь шукати. Бути собою і не думати, що ти можеш когось чимось вразити. Просто роби те, що подобається. Ну, а техніка гри, шоу та вокальні партії ніколи не були зайвими.

– Що чекає на українську сцену в найближчому майбутньому – прогрес в сторону до західних напрямків чи формування власного розвитку?

– Я думаю, що це буде формування власного розвитку з використанням західних напрямків (сміється). Гріх не користуватись надбаннями більш досвідчених. Просто думаю, що на якомусь етапі треба перестати порівнювати себе. Та й до біса, що не можемо звучати як Muse чи Queens of the stone age. До біса, що в нас не має таких гітар, «примочок» чи лампових «комбарів», немає можливості працювати місяцями на потужних «фаршированих» студіях та працювати з досвідченими sound-проюсерами… Так, рок-н-рол народився не в нашій країні, але ми – ті, хто ми є! Готові гризти землю, прориваючи шлях до світла. Можливо в цьому і є наша сила. У відчаї.

6IJSoOB9vqQ

– Часто музиканти говорять, що не придумують нестандартних творів, бо в їхньому розпорядженні всього сім нот і одна октава. Як ти урізноманітнюєш свої твори?

– В мене це – результат важкої праці. Буває так, що годинами нічого в голову не лізе, а потім несподівано починаєш наспівувати якусь мелодію чи вистукувати ритм. Ніколи не знаєш, коли та звідки «воно» прийде. Головне – щось робити. Творчість – це процес.
– Назви гурти, які ти відкрив для себе останнім часом. Що візьмеш з їхньої творчості для себе?

 – Останнім часом для себе мало що відкрив… Переслуховую Jeff Buckley, The Dead Weather, Kyuss, Queens of the stone age, Oasis, Stereophonics, Димна Суміш, Океан Ельзи, Земфира. Ще слухаю музику, яку радять друзі чи знайомі. Намагаюсь зрозуміти, що саме змушує слухати їх ту, чи іншу музику.
– Чи важко тобі залишатись собою в епоху масового поширення культури через ЗМІ та Інтернет? Як ці речі впливають на “Fontaliza”?

51qztfc1WeU

– Собою залишатись завжди важко. Соціум, все одно, намагається зробити тебе зручним та вигідним. Прогрес надає нам нові інструменти, які просто треба правильно використовувати. Це ми і намагаємось робити. В наш час технології дають можливість кожному бути почутим.
– Чи є такі речі, які б ти не дозволив собі по відношенню до слухачів?

– Нудить від фальші та брехні. Якщо на сцені мені погано, чи настрій не той, я не буду одягати маску миролюбності. Буду грати з кривою пикою та буцати все, що потрапляє під ноги. Також не дозволяю собі перегравати чи говорити якісь шаблонні заучені фрази. А коли кажу, то ненавиджу себе за це потім.

– Декілька слів для читачів журналу «Крок у рок».

– Доки віриш у те, що робиш – тебе не зупинити!

Автор: Андрій Микитенко
Особлива подяка Галюні Пашинській


Про Автора

Comments:

Коментарі відсутні