Перший український фільм про важку музику…

0

Доброго дня, сьогодні ми розповімо про створення першого в Україні фільму про метал-сцену. У нас у гостях були люди, які створюють його: Ігор Симоненко, головний редактор і видавець метал-журналу Terroraiser; Олександр Ребус, режисер монтажу і Олександр Охота, журналіст українського музичного журналу Terroraiser, на сторінках якого більше відомий читачам, як Alias.

Журнал “Крок у ROCK”: Що вас надихнуло на такий цікавий проект?

Олександр Охота: В першу чергу – любов до музики, зокрема любов до Металу. Саме Металу – з великої букви «М». Крім того, вважаю, що саме зараз, у певному сенсі, для цього найбільш підходящий момент. По-перше, наші групи набули достатню впевненість для того, щоб спробувати видати продукт дійсно високого рівня, за якість якого не соромно буде і за кордоном. Такі колективи, як Khors, Kroda, Drudkh, Hell:On, Fleshgore постійно отримують підтримку в Європі та не тільки. Тобто зараз певна частина слухачів зацікавлена саме в цих групах, очікуючи їх нові альбоми та концерти. І виступи українських груп на європейських фестивалях це підтверджують. Інша справа, що дані виступи не такі часті, як цього хотілося б, але треба пам’ятати сумні реалії нашої держави. (думаю, тут зрозуміло і далі продовжувати не треба…) Проте, зараз вже можна зустріти імена українських метальових груп на сторінках закордонної преси. Для мене – це дуже важливий показник, оскільки зарубіжний слухач і преса дуже розпещені якісною музикою. І якщо вони не просто звертають увагу на наші колективи, але при цьому виставляють високі оцінки у відповідних рецензіях – це щось означає. Чи ні?

Більш того, на теперішній час поступово складається новий опит завдяки тому, що деякі легендарні музиканти, такі, як Andy La Rocque (King Diamond), Jeff Waters (Annihilator), Josh Christian (Toxic) почали співпрацю з нашими музикантами та приймають безпосередню участь у запису їх нових альбомів. Чесно кажучи, я сам дуже тривалий час скептично відносився до нашого «метальового руху», і добре розумію тих, хто й досі досить скептично до нього відноситься. Але я вважаю, що саме тепер почали появлятися альбоми українських груп, на які важко не звернути увагу навіть при наявності стійкого бажання тримати очі та вуха закритими. Не дуже багато, але є. Принаймні, вектор якості присутній. Мабуть наш проект когось надихне на щось небудь таке… Крім того, в началі відповіді на дане питання я не марно звернув увагу на те, що нас надихнула любов саме до Металу з великої букви. Тобто любов до класичних його прояв, у кращих традиціях стилю, коли Метал та рок-музика взагалі – це образ життя та спосіб спілкування з зовнішнім миром, а не тупе бажання «закинутися» та скрутити дулю в кишені. Особисто я люблю Метал, але ненавиджу «мітол»! І мені плювати, якщо хтось скаже, що я старомодний!

Олександр Ребус: Гроші, слава, жінки… Але якщо серйозно, то я погоджуся з Олександром, звичайно ж це любов до музики! Takahuli Production має не малий досвід роботи з музикантами Дніпропетровська (і не тільки), і нам подумалося, а чом би не створити щось цікавіше, ніж просто виступ групи або “кліп” з репетиційної бази. Тим паче, що рівень Українських команд зростає з кожним днем. Ну власне про це Саша вже все розповів).

Журнал “Крок у ROCK”: Як ви зустрілися, познайомились? Однодумці ж, не на кожному кроці знаходяться =)

Ігор Симоненко: По правді кажучи, як мені здається, цей момент якраз і не був проблематичним. Всі, хто більш менш активно веде свою діяльність на українській метал-сцені – музиканти, організатори концертів, журналісти і т.п., як правило, знайомі між собою, знають можливості та вміння один одного, таким чином, підбір команди для реалізації цього проекту не склав великої праці. Більше того, легко можна було б підключити ще дуже багатьох людей, які напевно змогли б принести велику користь, однак тут довелося брати до уваги і той момент, що занадто велике коло творців призвело би до збільшення часу на виробництво цієї стрічки. А цього б не хотілося.

Олександр Ребус: Тут зовсім все просто! Я насилу сприймаю інформацію з монітора. По-старому купую друкарську продукцію, втім як і компакт-диск . І в одному з магазинів випадково знайшов старенький номер Terroraiser. Я був здивований тим, що хтось видає журнали, та ще і в Україні! І я захотів отримувати цей журнал постійно. В інтернеті я знайшов головного редактора журналу Ігоря Симоненко, і після знайомства виявилось, що в нас багато спільного. Він так само думав і про фільм. Так само з нами співробітничає, не побоюся цього слова, кращий оператор Дніпропетровська Дмитро Катков.

Олександр Охота: Що стосується Ігоря Симоненко – тут все зрозуміло, оскільки він головний редактор журналу Terroraiser, журналістом якого я є вже декілька років. Напевно, ми з ним занадто близько приймаємо до серця нашу улюблену музику )). Ну а з Олександром Ребусом я познайомився вже в процесі сумісної праці. Він професіонал, і володіє креативним підходом. Що стосується однодумців… Музика – це ідея, яка знаходить матеріальне втілення лише частково. Як тільки пісню записали, вона починає жити власним життям, ставши частиною якогось інформаційного простору. Важливою частиною музики є емоційне її сприйняття. Ну а завжди приємно спілкуватися з людьми, у яких схожий емоційний настрій. Це щось більше, ніж загальний бізнес або спільне майно, наприклад. Загальні почуття та ідея об’єднують незалежно від того, як далеко ви один від одного перебуваєте. Можна сказати, що це саме та ідея, яка і знесла нам дах. Десь так…

Журнал “Крок у ROCK”: Повернемося до фільму. Що ви плануєте зняти? Відкрийте нам маленьку тайну) Хоч частинку.

Олександр Охота: Ми плануємо зняти упоротих обриганів, дикі оргії під нечестивий акомпанемент мерзенного грайнд-кору, 14-тилетних дівчаток підлітків, які позбулися невинності на концерті CRADLE OF FILTH, сорокап’ятирічних дядьків з цирозом печінки, загублені алкоголем та рок-н-ролом душі та прикру соціальну дезорієнтацію металхедів )). Відкрию тайну, що продюсером нашого фільму став САМ Костянтин Меладзе, а гроші на зйомку ми отримали від міністерства культури за підтримки Миколи Азарова, який схвалив наш сценарій та записав вступне слово )))

А якщо серйозно, у нас є лише дуже узагальнена «генеральна лінія» плану. Всі інші рішення приходять до нас вже в процесі. Ну, звісно, важко обійтися без зйомок найбільш значних музикантів та людей, безпосередньо пов’язаних з розвитком нашої сцени. Мабуть після того, як фільм буде готовий, деякі персони можуть сказати про те, що ми ще когось не залучили до участі, кого повинні були б залучити… Може і так. Але скажу одразу, що метою нашого проекту не є записати 20-30 інтерв’ю та спогади ветеранів сцени і змонтувати їх у певній черговості. Метою є хоча б спробувати виявити умови та тенденції розвитку українського металу, його характерні риси. Навіть із зверненням уваги на соціальні фактори, які, частіше за все, зовсім не сприяють розвитку даної музики. Що з цього вийде нам самим дуже цікаво.

Олександр Ребус: Тут мені взагалі нічого додати!) Скажу лише, що фільм замислювався як “історія українського металу”, тобто ми хочемо показати глядачеві, який шлях здолали наші музиканти за роки незалежності нашої країни.

Ігор Симоненко: Я сподіваюся, що ті любителі українського металу, які хочуть побачити провідних музикантів і діячів вітчизняного, так скажемо, метал-бізнесу, і почути їх думку про минуле, сьогодення і майбутнє українського металу не залишаться розчарованими.

Журнал “Крок у ROCK”: Кого ви долучали до зйомок? Які гурти?

Олександр Охота: Як я вже зазначив, ми долучили до зйомок крім музикантів людей, завдяки яким наша сцена може розвиватися і далі. Тобто організатори концертів та фестів, деякі лейбли, представників спеціалізованої преси – тобто всіх тих, хто підтримує розвиток металу в Україні. Крім того, завдяки їх участі можна почути «погляд з боку», оскільки самі музиканту можуть бути досить упередженими в наданні будь-яких оцінок. Що стосується гуртів, я би зараз не став називати їх імена. Скажу тільки, що все це дуже добре відомі імена не тільки в України, а у деяких випадках і за її межами.

Олександр Ребус: Називати імена, напевно, поки що рано (хтось може здодасться, а хтось навпаки))). У будь-якому випадку, це ті люди, які дійсно вірять в те, чим вони займаються.

Журнал “Крок у ROCK”: Коли планується вихід цього творіння?

Ігор Симоненко: Процес створення такого роду фільму пов’язаний з великими витратами часу – у фільмі беруть участь люди з багатьох регіонів України. Крім того, значний час вимагає монтаж всього цього достатку зібраного відео-матеріалу. Особисто мені важко говорити про терміни, але сподіваюся, що шанувальникам українського металу аж надто довго чекати не доведеться.

Олександр Охота: Досить важко чітко спланувати вихід стрічки у конкретну дату. Багато факторів можуть перешкоджати. Челябінці теж щось собі планували… Але фінал нашої роботи орієнтовний приблизно на першу половину осені.

Вдячні вам за ваші труди. З нетерпінням будемо чекати на  вихід фільму ;)

Інтерв’ю підготували Анастасія Воронова та Сатаніслав Потапенко
Фото: Олександр Ребус


Про Автора

Comments:

Коментарі відсутні

Ніч перед Різдвом. Частина 3.

Що ж, скоро вже закінчиться зима, а отже слід гідно провести її, і зробимо ми це, завершивши нашу зимову казку… Чорт з Вакулою тим часом ...