Підкамінь гуде українською піснею

0

Підкамінь, 2013

          Триденний етно-фестиваль «Підкамінь» вітав гостей 19-21 липня. Цього року в однойменному селищі Бродівського району відбувся вже сьомий по рахунку фест. Організатори нарахували близько 40 тис. відпочивальників з різних куточків України, а також 50 волонтерів, 7 з яких – іноземці.

          Якщо не занурюватись у весь офіціоз, то можу сказати, що фестиваль продовжує тримати марку. Проте недоліки завжди є : порівняно мало смітників, нема де телефон підзарядити, послуги «душ» і «туалет» коштують немало… Проте позитивна та драйвова атмосфера дійства змушує забути про ці “дрібниці життя”.

Ще б пак, крім цього фестивалю в Західній Україні проводились ще 4, вбільшості платні, а «Підкамінь» зібрав чималу аудиторію, не взявши жодної гривні за вхідний квиток.

Добиратись на фест було весело і це слабо сказано. Здавалось би, у 18-тій вечора спека мала б знизити свої обороти, але ж ні – сонце не жаліє. Це ще б нічого, але ж автобус, який віз нас на фестиваль із Бродів був переповнений людьми, палатками, карематами, рюкзаками.  На рівні з моєю головою височілась гора  з отаких от “наборів фестивальника”. Причина – замовлені організаторами автобуси не мали багажних відділень…

Під автобусні співи пісні Братів Гадюкіних «Роксоляна» ми прибули на місце призначення. Перше враження – « Вау, вже стільки людей, галасу, палаток із сувенірами…гуляй душа!». Йдемо з друзями обрати місце для ночівлі. Стрілкою показана зона «Вільна від алкоголю». Прямуємо туди, бо ж за логікою там безпечніше жити і палатку без нагляду залишати. Не так то було. Люди, які певно тут ще з ранечку вже давно не «alco-free», вони ледве тримаються на ногах. Хвиля здивування, але спокійне місце все ж знайшлося, а вже пізніше і скоч для обгородження «приватної» території ( досвічені люди привезли з собою спеціальну стрічку ). Оселились, поїли, пора фестивалити!..

Варто зазначити, що програма фестивалю була доволі щільною: то виступи народних колективів, то банси (танці в наповпі) з аніматорами, то виступи на малій  сцені. Як виявилось, десь була і літературна, на яку дуже хотіла потрапити, але де вона знаходилась – не знаю і досі. За всі три дні відкрила для себе кілька цікавих гуртів. Розірвали Bandurband та Пан Пупець. Багато позитивних відгуків чула про КораЛЛі, в записі звучать суперово, але на фесті, особисто мене, не вразили. Зате підірвали та зірвали голову мужчини із Києва – Кому вниз. Натовп вигукував назви композицій, чим складаючи драйвовий “комувнизівський” треклист. Лунали «Мамай», «Ліра» ( два рази), «Ми, хлопці з Бандердштату», «Суботів»… Як медом по душі-  перший «БІС!» присвятили чудовій ліричній «Вийди, змучена людьми…». Таких «на біс» було аж три, а вже потім фото, автографи, обнімання та обмін враженнями із Андрієм Середою (соло та клавіші). 

Протягом другого дня сформувалась “мода” на плетені віночки із польових квітів та звичайної трави. Люди одягали свої вишиванки разом з отими витворами польового мистецтва та аж до вечора ходили фестивальними рядами. Суботнього вечора слухачів  тішили Rock – H та Тартак. Їх виступи просто не могли залишити байдужими відпочивальників.

Неділя подарувала фінал, відповідальність за який взяли на себе Los Colorados, Цвіт Кульбаби та От вінта. Хлопці з “От вінта” підкорили мене «Бабиною тумбою», «Рок-н-ролом для черепа» та, звісно ж знаменитою «Дарма я наївся цибулі».

Свято завершилось приємними посиденьками з гітарою біля вечірньої ватри.

Фестиваль відбувся «на ура». Сподіваюсь, що наступного року організатори не збавлять оборотів та подарують шанувальникам української пісні не менше радості та позитивного заряду на ціле літо.

 

 

 

 

Роксолана Мудрак


Підкамінь

Про Автора

Comments:

Коментарі відсутні

Майстер-клас гурту Jinjer в магазині JAM (м.Київ)

Вперше за останні два роки один з найбільших магазинів музичних інструментів «JAM.UA» спільно з метрами української метал-сцени, гуртом «Jinjer», організували зустріч з фанами та всіма ...