Дитинство та юність – найкращі періоди в житті, сповнені пригод, веселих історій та різних витівок. Мабуть, кожен з нас хоч раз викидав якийсь коник, який запам’ятався на все життя, і рокери не стали тому винятком. Ми розпитали в наших музик, що ж такого вони витворяли в школі, на випускному вечері та в університеті, а що цікавого вони нам розповіли, читаємо нижче.
Дмитро Драм
(драмер гурту «MERVA»)
Грав руками на партах, за що мене дуже не любили вчителі. В щоденнику батькам так і писали: “Ваш син грає на партах, як на барабанах. Зробіть щось!!!”
Мяч Дредбол
(фронтмен гурту «ВОРСТ»)
В школі я був бунтівником, але стриманим. В той час, коли консервативні погляди директора і завучів не сприймали будь-яких відхилень від форми і норм, я один із перших в школі почав ходити із проколотим вухом. Кілька разів завуч своїми пухкими пальцями видирала мені сережку, були розмови із відповідальним за виховну роботу, ну, і дійшло до директора. На усі заявки керівництва, що учень не повинен так виглядати, я оперував лише одним: де в статуті школи, або описі учня сказано про проколоті вуха? На що вони просто мовчали. В результаті письмова заява від татка із проханням дозволити мені ходити так до школи вирішила це питання. Це був перший виграш у бюрократичній системі. Зараз із цим простіше, всім пофіг, тоді більш класично на все дивилися. Тим паче, я гарно вчився і оперував тим, що це мені не заважає, але окремі вчителі «старої закалки» сприймали мене, як учасника банд і боялися запитати напряму про це. Було і таке.
А навчання в університеті в мене почалося із пофарбованої голови під баскетбольний м’яч, адже саме так я став Мячем. На початку першого курсу в мені проснулося моє альтер-его, яке успішно, реалізовується і розвивається. Я про навчання в школі і в університеті можу багато розповідати, але багато є речей особистих, але кумедних, деякі частково незаконні, а деякі дії “вандалізму” такі як, велике графіті із написом “МЯЧ” на території студмістечка і досі радують моє око (посміхається).
Артем Степанов
(бас-гітарист гурту «Eternal Decline»)
Наша школьная группа, в надежде прославится, решила выступить на местном мероприятии. Так, как желание играть «митол» было огромное, а средств на крутые инструменты не было, то ударнику пришлось играть на стуле и металических коробках из под конфет (из под конфет, Карл!). При всём этом у ритм гитариста была электруха “Урал” и у басиста тоже “Урал”. Качевый металлический звук был обеспечен.
Катерина Радюк
(вокалістка гурту «Escape From Tomorrow»)
Найбільше запам’ятався випускний вечір 11-го класу. Я не вжила ні краплі алкоголю, але була з дуже крутим настроєм! То, до речі, було наступного дня після концерту Escape From Tomorrow, і дуже боліло все тіло, після того, як виступаючи відривалася на сцені.
Наш DJ ставив пісні і підспівував. Мій тато, знаючи, що я обожнюю AC/DC, замовив у нього “Highway to hell” і попросив мікрофон. А я, почувши улюблену пісню, бігом розпустила зачіску з дредів, яку так довго і старанно робила, скинула туфлі на підборах, забула про «післяконцертний» біль, забралася на невеличку сцену-подіум і проспівала всю пісню до кінця.
Олексій Казанцев
(фронтмен гурту «Брем Стокер»)
Підклали завучу з виховної роботи, на прізвисько Джудіт, пакет з лайном та підпалили. Вона почала топати ногами. Лайно тоді було навіть в неї на окулярах.
Олександр Кухтін
(драмер гурту «SKINHATE»)
Ну, на пример, как меня обсуждали на классном собрании: вызвали к доске и начали задавать вопросы, дескать зачем ты Саша рисуешь одноклассниц и одноклассников (шарши) сексуального характера? Месяц назад ты принёс в школу карты с обнажёнными девицами, два месяца назад порножурналы, теперь эти не пристойные рисунки. Александр, зачем? На что последовал ответ «Ну, так… ПРОСТО».
Що ж, бажаємо їм залишатися такими ж витівниками й веселунами на сцені та тішити своїх шанувальників.
Ksen Darkness та команда Крок у ROCK
