Skinhate та їх альбом “НеЯкУсі”

0

Сьогодні поговоримо про покровський гурт Skinhate та їх шостий повноформатний альбом (якщо рахувати разом із перевиданням “Війни в головах” та збіркою міксів “Hatemix”), що має назву “НеЯкУсі”. Перерва між випуском диску “Навкруги” та новим релізом тривала 10 років і можна сказати, що очікування виявилось повністю виправданим.

Skinhate входить до когорти команд, що стояли у витоків україномовного тяжу і для багатьох поціновувачів жанру та важкої музики в цілому  вони є так званою “командою молодості”. І зараз, коли вся та молодь виросла вже у більш дорослих чоловіків та жінок, нова платівка дозволить їм добряче зануритись у ностальгію за часами своєї молодості. А все тому, що гурт, на відміну від більш “мейнстрімного” та випещеного альбому 2006 року, в цій роботі вирішив повернутися, так би мовити, до своїх витоків  та потішити слухачів безкомпромісним та лютим металізованим хардкором з елементами ню-металу.

 

Слід зазначити, що дух альбому повністю відповідає назві, адже Skinhate дійсно вирішили бути “не як усі”, наплювали на всі сучасні музичні тренди, і видали матеріал, котрий вони вміють робити краще за все. Непідготованого слухача цей альбом просто знесе своїм нестримним натиском і розтрощить його тазові кістки важкістю своїх брейкдаунів. Тобто, мова не йде ні про яку технічність чи мелодійність в музиці. Основна мета такого матеріалу – зірвати слухача з місця й змусити його шалено чадіти в мош-піті чи без упину трясти головою, а не сидіти й смакувати кожну ноту. І музиканти добиваються цієї мети з легкістю. Щоправда, дещо несподівано було бачити треки довжиною 5-6 хвилин на цьому альбомі, бо дикі танці такої тривалості – випробування для найвитриваліших. Найбільше мелодики можна знайти в інструменталі “Вона”, а найтехнічнішим є, мабуть, бонус-трек “Язичник”. Прослухавши його, у мене виникло питання: “Чому б хлопцям не записати увесь альбом в такому дусі?”.  Такою платівкою вони, гадаю, вдовольнили б значно більше слухачів, адже окрім нестримної агресії “Язичник” також наповнений достойною технікою виконання матеріалу та цікавими музичними ходами. Тепер це  для мене найулюбленіший трек з усього альбому .

 

Skinhate також відомі тим, що не цураються нецензурної лайки у своїх піснях. Віддані фанати до цього вже давно звикли, але для “новачків” це спершу може бути незвичним. Стосовно лірики та тематики текстів –  тут Америку Skinhate не відкрили. Це типові для жанру абстрактні, сповнені ненависті, злоби та люті тексти про те, як остогидла правляча верхівка, як дістали людські пороки, і як слід послати це все до біса й жити своїм життям. Отже, щодо текстів,  якщо зважити на сказане вище про основну мету пісень, претензій виникнути не повинно. Та в результаті маємо злобу заради самої злоби. Прокричався, побісився і забув.

 

В цілому, альбом однозначно доставить немало задоволення відданим фанатам гурту. Для інших же він буде релізом, що сповнений скаженої енергії, зіграний вміло й зі знанням свого діла. Він буде достойним відправним пунктом, аби почати слідкувати за творчістю гурту. Та й взагалі, якщо тобі подобається вітчизняний тяж, та ще й українською мовою – пропускати такий реліз категорично заборонено.

 

Автор: Андрій Леоненко


Про Автора

Comments:

Коментарі відсутні