Теорема майбутнього

0

Як багато людей задумувалось над тим, що чекає на українську важку сцену у майбутньому? Чого очікувати від молодих гуртів, концертів, фестивалів? Давайте спробуємо це уявити.

 

Сьогодні існує чимало талановитих музикантів, які дійсно виступають на високому рівні, ви самі добре знаєте ці гурти, окрім того, безліч молодих, амбіційних, креативних людей, які прагнуть здобути популярність у музичних колах. Це дійсно вражає, особливо у порівнянні із десятирічною давністю, не думаю, що ми зможемо пригадати таку вражаючу кількість на той час. Звісно, зараз існує щонайменше десять – п’ятнадцять представників із кожного музичного жанру, які конкурують та власне показують професіоналізм у своїй сфері. А щодо тих гуртів, які стоять у двадцятих – тридцятих рядах цих списків? Як щодо них? Вважайте мене скептиком, але я бачу дві бентежні проблеми у цьому питанні.

Перша. З’явилась нова тенденція і вельми не хороша – гурти зараз звикли припиняти свою діяльність у період, коли все тільки почало набирати обертів. Скоріш за все, кожному з вас, за останні роки доводилось зустрічатись із смутком, який був наслідком прикрої новини про небайдужий вам гурт, що перейняв цю естафету. Для мене, такою новиною, стала звістка про «розпад» ТОЛ. Ці хлопці знають толк у важкій музиці і вони доводили це нам роками. Безумовно,ex-вокаліст Прозоров не завершив свою діяльність, нещодавно у нього був тур Україною і судячи із відгуків (оскільки сам я не зміг попасти на виступ) дуже успішний. Решта музикантів із колишнього гурту також сформували свій проект і це все чудово, АЛЕ це не всім улюблений ТОЛ. Це не поодинокий випадок, згадайте АННА, Карна та безліч інших не менш хороших представників. Музика – це не проста справа, існують тисячі причин для завершення діяльності, кожен гурт завжди ходить на тонкій грані між славою та забуттям. І в цьому полягає, так би мовити, «проблема майбутнього». Без перспективних, професійних, відомих гуртів, для індустрії важкої музики наступить занепад. Після того як натовп спробував смак справжньої, якісної музики, хто буде приходити на концерти маловідомих гуртів? Хто буде виступати на фестивалях, та хто, врешті решт, буде надихати молодих, недосвідчених музикантів? Чи не хочеться нам мати титанів метал сцени, які перебували на ній не один десяток років? Ці питання змушують мене сумніватись, побоюватись та переживати за подальший розвиток цього напрямку. І здається, що в цьому від нас залежить мало і ми можемо лише сподіватись на те, що подібного не станеться але це не так. Від нас, від кожного із нас залежить доля наступних подій. Ми можемо закритись вдома, забитись перед телевізором, комп’ютером чи якоюсь іншою псевдо-розвагою, а можемо відвідувати концерти, брати участь у заходах, слідкувати за новинами, розвиватись та підтримувати нашу сцену, і повірте, це грає значну роль для кожного гурта та музики у цілому. У вас є вибір між нічим та вічним. Робіть свій.

Друга, не менш важлива – це молоді та маловідомі колективи. Перед тим як почати, зрозумійте, що я нікого не хочу образити і не бажаю нав’язувати свого світогляду, лише прошу вислухати і обдумати мною сказане. Розмова йтиме про два типи гуртів: молоді команди, рівень музики яких бажає кращого та гурти, які застрягли у минулому. Чому мова йтиме саме про них? Відповідь очевидна, від цих команд залежить майбутнє важкої сцени, рівно стільки ж, як і від інших.

У соц. мережах ви можете знайти сторінки сотні гуртів у різних жанрах та от проблема, що із цієї сотні далеко не половина заслуговує уваги. Чому? Три причин: музика, виконання та якість. Музика повинна буди щонайменш своєрідною, а на сьогоднішній день чуєш копії копій АА (Asking Alexandria), ТарТак і т.д. Однаковий жанр не означає однакову музику. Хоча знаєте, з цим я ще змирюсь але чорт забирай, коли виконання вживу це ніщо інше, як лайно собаче тоді навіть найкраща якість запису не врятує положення. Проблема тут в тому, що скопіювати музику, або «написати» це половина роботи, інша полягає у тому, щоб її чітко зіграти. Я вже і порахувати не можу, скільки разів я був свідком того, що гурт грає просто відстійно: гітаристи так сильно прагнуть «відриватись», що не відіграють і половину свого матеріалу, інші плавають, вокаліст замість того щоб співати, просто блеїть. Єдине, що рятує ситуацію, це потужний звук, який зазвичай перетворюється в кашу, тож недосвідчений слухач просто не може розібрати те, що чує. Знаєте в такі моменти дуже яскраво на цьому фоні виглядають інші гурти, які виходять на сцену після і при тих самих звукових налаштуванням вражають якістю виконання та зіграністю. Раз на раз не приходиться, бувають і невдалі виступи навіть у легенд музики але коли подібна практика стає постійною – це привід задуматись. Останній пункт – цього року для мене став просто відкриттям. Ось в чому справа, я зіштовхнувся із аудіо записом гурту, який випустив сингл, в якому живим був лише вокал (принаймні так здавалось), хто чув і знає, що таке Guitar pro 6 може уявити, що пісня звучала саме так, наче її конвертували із програми і записали поверх неї вокал. Я слухав її ще раз і ще раз, та чесно кажучи я не можу підтвердити свої здогади але тим не менш, досі дивує, як можна було виставити подібний трек? Я не знаю, хоч би написали що це демо. Розумію, не у всіх є кошти йти на студію але це не означає, що треба робити це аби як. Ваші записи – це власне те, заради чого ви існуєте(як музикант та група) та за рахунок чого можете створювати відповідну аудиторію. Мене ніколи не приваблювали записи низької якості та і вас думаю також. Коли я кажу «низька якість» я маю на увазі не тільки звук самої пісні але і виконання самих музикантів. Коли чуєш гітарні, басові, чи будь – які інші «лажі», приємного в тому мало.

YR8ilBOouYE

Тепер перейдімо до гуртів, які чомусь застряли далеко у вісімдесятих – дев’яностих роках минулого століття. Музика, так само як і будь – яке інше мистецтво має свою тенденцію, історію. Та я ніяк не розумію чому історія не може залишитись історією. Такі гурти як Metallica, Iron Maiden, Pantera та десятки інших – це легенди світової музики, а стали вони такими завдяки авторській новизні, харизмі, таланту та іншим чинникам. Та найбільше я б хотів підкреслити саме слово «новизна». Скажіть мені у чому полягає новизна гурту який ніщо інше, як пародіює перераховані раніше колективи? Чому я так кажу? По тій причині, що мені не довелось ще зустріти гурт, який відповідав би критеріям справді якісної музики, граючи пісні на кшталт тих, які ще у вісімдесятих – дев’яностих панували на заході. Кого можна сьогодні цим вразити? Музика швидко розвивається, а натовп прагне чогось нового весь час. Я думаю вам відомий такий американський гурт як Trivium. Так ось хочу пояснити відмінність між нашим та західним менталітетом. Не секрет, що Мет Хіфі (один із засновників – гітара, вокал), як інші учасники Trivium, великі шанувальники Metallica але от що дивно, замість того щоб грати копію Metallica №9999, вони вирішили щось змінити. Музика їх кумирів, підштовхнула їх до вибору певного жанру але ж вони підлаштували її під призму часу, адже якби вони грали чистий треш навряд вони змогли б досягти того рівня на якому вони є зараз. Зрозумійте, музика постійно буде розвиватись і йти вперед, не намагайтесь відтворити почуте, намагайтесь удосконалити його, знайти щось своє, зробіть свою музику оригінальною і тоді успіх це питання часу та старанної праці.

Тож підсумовуючи ці неприємні проблеми хочу сказати, якщо бодай якась частинка вас, підказує вам, що варто обізлитись, образитись чи об плюндрувати прочитане, значить вам є над чим працювати і над чим подумати. Ну а якщо вас ані трохи це не вразило, тоді можливо варто оцінювати себе тверезо та без пафосу. Не можливо стати кращим, якщо ти думаєш, що ти кращий.

98-Qdc2t1LU

Знаєте, насправді є два варіанта перебігу подій у майбутньому. Перший – всі перспективні, молоді гурти, які зараз потрохи підіймаються на сцену, стануть справжніми титанами сцени. Які будуть виступати під проводом більш досвідчених MegamaSS, Jinger, Jim Jams, ЗЛАМ, Morphine Suffering, Sale Only  та ін. Фестивалі стануть більшими, проводитимуться частіше та стануть ще більш якісними. І зали не будуть збирати 50 чоловік в середньому, а мінімум 150 – 200 адже гурти будуть видавати значно кращий та якісніший матеріал. Це буде щось на кшталт дружнього змагання, конкуренція – один із найкращих рушійних засобів. Ви розумієте, що на це власне будуть впливати не тільки перераховані вище проблеми, а й і ті, про які йшла мова у попередніх статтях. Існує також і варіант номер два: незважаючи на зусилля організаторів, та самих музикантів більшість, так би мовити «стада» не усвідомить нічогісінько та вся важка сцена буде тільки занепадати. Концерти і фестивалі будуть збирати все менше прихильників, гурти будуть розпадатись, інші будуть грати «гавно-метал» і «найзажраніші» будуть пафосно корчити гримасу при розмові, говорячи про виручку за виступ, маючи у групі близько тисячі послідовників.

Яку сторону обере майбутнє залежить від нас: фанів, музикантів, організаторів, тощо. Важко та мабуть і неможливо передбачити точний перебіг подій, але одне із двох чекає на нас. Питання тепер стоїть лише у тому, яке ж саме майбутнє ми оберемо для себе.


Про Автора

Comments:

Коментарі відсутні