Breaking News

  • Bahroma випускає новий альбом і вирушає у всеукраїнський тур

  • Міні-тур «Redlake Circus» (GER) та «Weesp» (BY) в Україні

  • Legenda Folium – своєрідний виклик для української сцени

  • Пісні миру Стас Ленін [Band] у Запоріжжі

  • У Києві відбулася презентація нового альбому Azathoth Circle

Header Banner

Twelves. Музика – це те, чим я дихаю…

0

Twelves – це суміш драйву та витонченості, брутального звучання та мелодійної гармонії. Ця банда йде вперед та ніколи не опускає рук. Не так давно, лише починаючи творити, молодий рок-гурт gознайомив читачів «Крок у Рок» зі своєю творчістю. А вже зараз ми маємо можливість поспілкуватись із фронтвумен гурту Катею, яка з радістю розповість про життя Twelves та  поділиться з нами здобутками колективу.

Катю, з чого все почалось? Розкажи детальніше про гурт і те, як ти потрапила у Twelves?

Спершу все задумувалось як чоловічий бенд, а грати мали мелодік-хардкор. Як ти зрозуміла, мав бути жорсткий скрім і всі справи. Але з часом між хлопцями почали виникати непорозуміння, в результаті чого склад почав змінюватись. А я за цим всім спостерігала ще з самого початку. І ось одного разу мені кажуть прийти на репетицію, послухати, оцінити. У мене на той момент і близько не було думок про те, що я стану солісткою, але я спробувала заспівати з хлопцями. От і бачиш, що в результаті вийшло. З цього моменту почали змінювати все: стиль, музику, а деякі вже готові  пісні я перероблювала особисто під себе. Якщо говорити про жанр, то граємо альтернативний метал. У склад гурту входять гітаристи Станіслав Місюра й Олександр Горобцов, драмер Сергій Приказюк, на басу в нас Іван Молочій, ну і солістка я – Катя Горобцова.

Тексти пісень пишеш сама? Що тебе надихає?

Так. Мені, звісно, допомагають в цьому, але всі тексти лежать на мені. Загалом я опираюся на музику. Уже коли чую готову мелодію, приходять різні думки. Я думаю про своє життя і пишу те, що хочу донести слухачам.

Ваші пісні англомовні, чим це зумовлено?

Хочемо поширити музику в більшому радіусі, щоб її чули і розуміли не лише в Україні. Але також плануємо випускати україномовні треки.

Знаю, що гурт почав активно фестивалити. Поділись, будь ласка, з нами, де ви мали змогу представляти свою творчість?

Ми перемогли у львівському відборі гуртів у The Gas Station, а подарунком була поїздка в Київ на Atlas Weekend. Ми виступали на початку дня, щоправда, не на головній сцені, але нам дуже сподобалось. Зовсім інший рівень, інша якість. Усе було дуже шалено. Також їздили в Тернопіль на Файне Місто. Нас запросили хлопці, які організовують проект Lauder. me. Їхньою метою є підняти таку молодь як ми, дати їм поштовх і зацікавити людей в музиці таких виконавців. Ми виступали в tent stage, в такому натягнутому великому наметі. Цей проект вони планують поширювати і на інших фестивалях.

Які в тебе були відчуття коли ти вперше вийшла на сцену?

Скажу чесно: коли вперше виходила, думала, що буде все дуже погано. Але сталося абсолютно навпаки. Я виходжу до людей і якщо я бачу віддачу, то мені комфортно, я відчуваю, що я на своєму місці, і всі переживання в цей момент просто відходять на другий план.

Назва вашого майбутнього альбому “It’s safer on the outside”. Коли плануєте його дебютувати?

Плануємо це вже дуже давно. Увесь матеріал ми вже записали і скинули його на зведення в Київ. На даний момент нам надсилають по одній пісні. Залишилось ще три, вже не можемо їх дочекатися. Назвою альбому та треками ми хочемо показати те, що зазвичай люди замкнуті у власній зоні комфорту і не хочуть виходити з неї, але завжди треба себе ламати. І я хочу, щоб кожен заклав собі таку програму і переходив через свої кордони й страхи, бо тоді життя відкриває набагато більше дверей.

Які вокалісти є взірцями для тебе?

Я слухаю дуже різну музику. А виділити можу таких як Beyonce, Rihanna. З джазових подобається Ray Charles. На даний момент я стараюся співати багато каверів і від кожного виконавця чогось навчаюсь.

Ти самостійно займаєшся вокалом чи береш уроки в професіоналів? Над чим працюєш зараз у цьому плані?

Займаюсь я самостійно вже досить довгий час. Переспівую людей, дивлюсь відеоуроки з вокалу. Зараз більше працюю над передачею емоцій, бо незалежно від того, який у тебе голос, ти маєш добре володіти цими навичками.

Чи були в тебе думки проекспериментувати з голосом? Не хотіла б спробувати себе в екстрім-вокалі?

Насправді дуже хочу спробувати й навчитися цьому. Я вже вивчила багато технік, але саме над цим надривним риком працювати дуже важко, але я вчусь, практикую. Думаю, що в якийсь певний момент це треба відчути в собі. У мене ще такого моменту не було.

У майбутньому ти б хотіла працювати з гуртом за кордоном чи, може, прагнеш завойовувати українську рок-сцену?

Звісно, хотіла б виступати на українській рок-сцені, бо тут я вдома, мені комфортно. Загалом, якби ми мали стабільну допомогу в підтримці гурту, то українська сцена – саме те, що нам треба. І це абсолютно не завадило б нам їздити в тури за кордон, бути і тут, і там.

На твою думку, наскільки реально і скільки потрібно часу молодим гуртам, щоб вийти на рок-п’єдестал в Україні?

Якщо люди сприймають тебе і твою музику, то, напевно, щонайменше років п’ять. Нам зараз трішки більше року, і має ще минути три, чотири роки, щоб ми вийшли на певний рівень. Можу сказати, що от саме зараз ми стали цілим колективом, зараз я це відчуваю.

Як до вашої творчості ставиться сім’я?

Я хочу щиро подякувати своїм батькам, оскільки без них це було б зовсім інакше. Усі знають, що для того, щоб розвивати гурт, потрібно багато грошей. А батьки допомагають у всьому: записи треків, концертний одяг, їжа й таке інше. Вони повністю допомагають нам. Вони шаленіють від нашої творчості. Я телефоную до них часто, оскільки додому рідко приїжджаю, а вони розказують, що слухають наші треки годинами. Переважно батьки проти участі їхньої дитини в гурті та музичної  діяльності, але в нас усе навпаки, і я дуже цьому рада.

Ти амбітна людина? Чого прагнеш від життя?

Я з дитинства є амбітною, займалася багато чим, але усвідомлювала, що хочу лише співати. З кожним днем я прагну цього все більше. Я впевнена, що наш гурт у будь-якому разі досягне успіху, бо ми важко працюємо над цим. Ми бачимо хоч невеликий, але результат. Бачимо, що є люди, які віддають нам свої емоції. І це дуже приємно.

Усім відомо, що репетиції та концерти вимагають багато віддачі. А ти як фронтвумен гурту завжди маєш тримати руку на пульсі.  Поділись, які в тебе вимоги до себе?

У колективі кожен має розуміти, що йому це подобається і що це відповідальна праця. Бувало, що басисти змінювались тільки тому, що вони не приходили на репетиції. А зараз у нас все чітко, злагоджено. А я вимагаю від себе постійної стабільності, витримки, прагнення весь час рухатися й не опускати ніколи рук.

Чим захоплюєшся окрім музики?

Зараз я більше займаюсь спортом. Бо виходжу на сцену й розумію, що має бути хороша фізична підготовка, оскільки сцена дуже виснажує. Треба бути готовою до цього.

Як ти разом з хлопцями проводиш вільний від репетицій час?

Ми дуже часто збираємось. Не знаю, чи хтось ще так збирається як ми, ледь чи не кожного дня. Ходимо на піцу, на каву, розмовляємо. Дізнаємось одне про одного більше, це нас зближує і в певній мірі зміцнює наш гурт.

Чим для тебе є музика?

Важко відповісти на це запитання, бо музику треба слухати, виконувати й розуміти її. Але для кожного вона є чимось особистим. Для мене це все моє життя, бо музика лікує душу, вона є тим, чим я дихаю, з чим живу набагато яскравіше.

І наостанок, що б ти хотіла сказати своїм слухачам та людям, які ще не знайомі з вашою творчістю?

Я хочу сказати, щоб кожен з вас виходив зі своїх рамок, ламав усі свої страхи. Хочу побажати усім легко досягати своїх цілей. Потрібно мріяти, бо мрія завжди дає нам поштовх уперед. Довіряйте самим собі, не бійтеся нічого. Слухайте наші треки, підписуйтеся на нас. Ми будемо розвиватися, знімати відео, і тому дуже сподіваємося на вашу прихильність. Дякую всім, хто є з нами. Ми дуже любимо вас!

Автор: Оля Янчура


Про Автора

Comments:

Коментарі відсутні

Скасувати відповідь