Що можна сказати про презентацію альбому гурту ВорсТ? Ні, не так. Що я можу написати про презентацію альбому?
Насправді, мені досить важко висловити усі свої думки та емоції щодо цього заходу, так як у виступі не було нічого зайвого. Приємна атмосфера кафе-клубу «Джемм» надавала музиці того, чого я бажаю усім гуртам на їхніх виступах, – життєвості. Лірика про життя тісно перепліталася з антуражем звичайного кафе, яке згодом перетворилося у щось неймовірне та залишило після себе глибокий слід самотності. Чому саме самотності? У мить єдинства з усіма присутніми не покидала думка про те, що скоро концерт закінчиться і доведеться знову повертатися у сіре життя, до повсякденних проблем.
Перейдемо до технічних аспектів виступу, так як намагатися описати дивовижні емоції насправді доволі важко.
Одразу кидається в очі апаратура, яку хлопці, мабуть, принесли зі свого ж дому. Це ні в якому разі не критика, навпаки, відчувається, що музиканти такі ж звичайні люди, як і ми всі, а не багатенькі учасники гурту «металліса». Також немає жодних нарікань щодо звуку, хоча у хлопців була домашня апаратура, але вони витиснули з неї максимум можливостей.
Здивував також ударник, який грав лише з одним навісним томом, хоча, певно, це я щось не розумію.=)
Важко описувати лірику композицій, з ними краще ознайомитися самому, у тишині і, бажано, в навушниках, щоб музика була ближче до мозку, адже вона змушує задуматися, а не просто трясти дупами та патлами. Для кожної композиції можна виділити окремий абзац, щоб повністю дійти до суті та розібрати усе до найдрібніших деталей, але це справа особиста, кожен розуміє усе по-різному. Тому мені лишається зарекомендувати гурт усім небайдужим до української лірики та рок-музики. Не заздрю усім, хто пропустив таку презентацію!
Автор: Курт Кобейн
Фото: Майстер стрільби з дробовика
Comments:
Коментарі відсутні