Інтерв’ю з Rising Day

0

Доброго дня, шановні читачі!

Сьогодні я хочу презентувати Вам невеличке інтерв’ю з молодою полтавською треш-метал командою Rising Day(Ризинг Дай). Цей гурт маловідомий, але створює дуже якісну музику, на їх рахунку вже є один міні-альбом.

Хлопці виявилися дуже дружелюбними, вони навіть пригостили мене піццою. ;)

Насолоджуйтеся!

Дійові особи Rising Day:

Олександр – соло-гітарист, вокаліст
Антон – ритм-гітарист, бек-вокаліст
Валентин – барабанщик
Андрій – бас-гітарист, бек-вокаліст

КРОК У ROCK: – Якщо б Вас попросили розповісти про ваш гурт у декількох словах, як би Ви це зробили?

Валентин: – Ми – крута треш-метал банда!

Антон: – Тотальний треш!

Валентин: – Ми намагаємося робити музику, яка б могла задіти слухача, особливо дівчат.(Сміється.)

Андрій: – Так, дійсно, так і є. Ми робимо музику заради слухача.

Олександр: – Thrash`n roll (це слово було придумане самими учасниками гурту – ред.) із “спєсифіческім” вокалом і жахливим акцентом.(Сміється.)

КРОК У ROCK: – Чому ви називаєтесь саме так? Чому не якось по-іншому?

Олександр: – Спочатку наш гурт називався “Rising Chicks”. Жартую, насправді, ми хоті вигадати щось нове. Щоб назва вміщала у собі нові задуми та думки. Спочатку ми назвалися “New Breath”, але потім ми дізналися, що група с такою назвою є. Вони з Росії, я їх не слухав, але просто знаю, що вони є. Потім ми почали шукати нову назву. Одного разу, читаючи біографію Івана Франка, я зустрів у тексті два слова: “повстаючий день”, якщо не помиляюся. Я записав їх на аркуші паперу і подумав: “Нічого собі! Ось це справді круто!” Потім ми переклали, нам сподобалося, і все так і залишилося.

Валентин: – Просто усі інші назви були зайняті, у нас не було вибору. (Сміється.)

КРОК У ROCK: – Ваша назва “Rising Day”, але чому образ Смерті – Ваше лого(на аватарці у оф. спільноті гурту знаходиться Смерть із косою – ред.)? Хоча, стоп, не так,  перефразую. Чому ви граєте треш-метал, а на аватарці у Вашій спільноті – пост-рок?

Валентин: – З іншого боку, я сподіваюсь, ми не повинні викладувати туди фотографію купи кишок із кров’ю?

Олександр: – Сподівайся!(Сміється.)

Антон: – Це треш!

Валентин: – Ні, це уже грайнд якийсь виходить. (Сміється.)

КРОК У ROCK: – Ні, справді, чому? “Встаючий день” – це символізує веселку, рожевих поні та позитив. А чому Смерть?

Олександр: – Повстаючий день, Смерть прокидається, її усе дістало, у неї бодун. Ось тобі і увесь позитив.(Сміється.)

Валентин: – Світанок нового дня після кінця світу, який відбувається сьогодні, тут і зараз.

КРОК У ROCK: – Нещодавно ви записали та презентували свій ЕР. Які у Вас відчуття після цього, чи задоволені ви записаним матеріалом?

Олександр: – Так! По-перше, я думаю: навіщо ми записали його, не відігравши перед цим ніде концерту? Це дивно. Але, з іншого боку, – це круто, це ж типу перший міні-альбом. А взагалі, це було доволі цікаво. Ми отримали дуже цінний досвід. Потрібно прагнути робити все ще краще, ще краще.

Андрій: – Ми – молодий гурт. До того ж, ми граємо у стилі, котрий є не дуже “мейнстрімовим”, а особливо в Україні. Для нас важливо зрозуміти, що потрібно робити і оцінити можливі перспективи подальшої роботи. Репетирувати кожного тижня по 2 години нам було замало, саме тому ми вирішили записати міні-альбом. щоб якось оживити інтерес наших слухачів. Також це дало нам змогу по-іншому поглянути на нашу творчість, бо на репетиціях ми зосереджені кожен на своїй партіі. Ніхто з нас до того часу не чув, як саме ми звучимо на записі.

Олександр: – Але насправді ми всі хочемо концертів-концертів-концертів!

Андрій: – Нам складно знайти місце де можна було б виступити. Тому ще одна причина того, чому ж ми вирішили записати ЕР, полягає у тому, що ми хотіли нарешті виступити, розповісти слухачеві про наш матеріал. В Полтаві ми, на жаль, не грали. Перший концерт був у Харкові.
Валентин: – Як вже сказав Олександр, міні-альбом – важливий досвід. Це по-перше. По-друге, запис був просто нереальний, як із фізичної, так і з фінансової точки зору. А по-третє… Матеріало було мало, наразі у нас з’вився новий, і він чекає свого часу, ми постараємося записати новий матеріал.

Антон: – Ми справді хотіли займатися цією справою. І ось, у нас є якісний матеріал, нарешті! Ми утерли носа цьому популярному “челкарському пост-хардкору”.

КРОК У ROCK: – Ви сказали, що у вас є новий матеріал. Що ви збираєтеся робити? Я Маю на увазі те, що Ви запишете ще один міні-альбом, чи об’єднаєте новий матеріал зі старим для випуску Вашого першого повноформатного альбому?

Валентин: – Ми усі націлені на повноформатний альбом, тому ми справді плануємо об’єднати “старе і нове”, і випустити те, чого ми так давно хочемо.

КРОК У ROCK: – Як Ви гадаєте, чому такий жанр “треш-метал” наразі є не таким затребуваним у нас тут, в Україні, чому особисто для Вас такк мало можливостей виступити?

Олександр: – По-перше, організатори бояться запрошувати “трешерів”, бо стереотипно відомо, що ж вони роблять до, на, і після концерту. По-друге, про нас зараз ніхто не знає.

Андрій: – Також у нас майже не має площадок для виступів, це погано. На жаль, ми не у Сан-Франциско, ніхто у нас тут не допомагає молодим трешерам. Сучасна музична індустрія в Україні заповнена попсою. А якщо говорити про рок-музику, то вона, на мй погляд, дуже слабка. Але, все одно, металу, не дивлячись на те, що в Україні мало металу, мала аудиторія… Метал все ж таки у нас, в Україні, є, доволі якісний, і гарна аудиторія також є. Ми намагаємося віддати нас повністю нашим слухачам.

Валентин: – Відсутність широкої метал-сцени в Україні зумовлена тим, що метал ніколи не проходив рамки цензури, усіх людей зомбували, говорячи про те, що метал-музика – зло, гірше нічого бути не може. Ми сподіваємся, це зміниться. Щодо міся виступу – мені по барабану, я б витяг усю нашу апаратуру у центр міста, і почав би грати там!

КРОК У ROCK: – Хто Вас надихнув зібрати гурт? Прикладу кого ви піддалися найбільше?

Валентин: – Для мене прикладом були Slipknot

Олександр: – Називайте мене ким хочете, як хочете, але граючи у NFS; Most Wanted, мені сподобалися Bullet For My Valentine, там була їхня акустична пісня “Hit The Floor”.  І я подумав: “Вау, круто буде зіграти її на гітарі!” І, через 2 роки, ця мрія збулася, це дуже добре. Я дякую їм за це.

Андрій: – Я починав з Metallica, далі були Rammstein, далі Prodigy. Але я слухаю майже усю музику: від рок-н-роллу до деяких видів електронної музики.

Антон: – Метал я почав слухати, фактично, років із 6, дякуючи брату. Мене просто приятгувала ця музика, мені вона все бульше, і більше подобалася.

КРОК У ROCK: – Згадуючи приклад тих же Make Me Famous, які змогли пробитися на міжнародну метал-сцену за умов, які значно гірші за наші, полтавські, шляхом відправлення своїх записів у закордонні компаніїї звукозапису. Чи з’являлися у Вас подібні ідеї?

Олександр: – Хочу сказати, що робота у такому напрямі вже розпочата. Ми є на Facebook, BandCamp і інших соц.мережах. Слухачі із закордону можуть купити нас на тому ж BandCamp, але цього, на жаль, ще не сталося. Але чикаєм-надіємося. Один хлопець із Данії, або з Франції, нас оцінив, сказав, що йому сподобалося. Навіть просив переслати йому наш диск. Нам було приємно, але пересилка коштує у 200 разів дорожче за сам ЕР, тому ми не можемо собі цього дозволити. Взагалі так, люди нами цікавляться. Особисто я, якщо є вільний час, кожного вечора, намагаюся зробити базу фанатів в Україні.

Валентин: – Я вважаю, що головна наша проблема – матеріал. Після того, як у нас з’явиться достатня кількість матеріалу – ми зможемо говорити про “вікно у Європу”.

КРОК У ROCK: – З ким із (живих, або мертвих) людей ви хотіли б зустрітися та поспілкуватися?

Антон: – Джоуї Дімайо– басист Manowar. Ввін просто класний чувак!

Валентин: – Із Джейсоном Стетхемом.

Олександр: – Даймбег Дерел.

Андрій: – Звичайно ж, якщо говорити про тих музикантів, яких зараз немає в живих, – це Даймбег Дарел та Кліфф Бартон. Ну, а з тих, хто ще живий, мені, як басистові було б цікаво зустрітися з Трухілью, поїсти бананів.(Сміється.)

КРОК У ROCK: – Усі люблять мріяти. Давайте помріємо. Якщо б у Вас була можливість обрати будь-яку сцену для виступу, яку б Ви обрали?

Валентин: – Уемблі, Лондон.

Олександр: – Rock Am Ring.

Антон: – Rock in Rio!

КРОК У ROCK: – У Вас, дійсно, гарний рівень гри, але багато людей помічають, що вокал не відповідає Вашому стилю, що йому не вистачає “жорсткості”. Ви щось збираєтеся з цим робити, можливо запрости п’ятого учасника?

Олександр: – Я так розумію, запитання мені?(Сміється.) По-перше, мені не подобається гроул та екстрім-вокал, він не підходить нашому стилю гри. Так, я слухаю таку музику, переварюю її. Але нам це не підходить. Так, дякуючи Антону, ми маємо певну “нотку жорсткості” на бек-вокалі. В принципі, у нас є чистий вокал, який нікуди не годиться, класний вокал Андрія, та грубий вокал Антона, схожий на екстрім. Є спектр, який ми використовуємо по максимуму. Якщо не подобається – ідіть в дупу. Так, ми шукали вокаліста… Але кожен, кого ми запрошували, або хто нам пропонував свої послуги у ролі вокаліста, співав як п*****с. Або намагалися гроулити.

Андрій: – Поки я член группи – я не пущу нікого до вокалу окрім Олександра. Я за те, щоб Саня співав. Навчиться ще.

КРОК У ROCK: – Нещодавно Ви відіграли свій перший концерт. Як відчуття?

Антон: – Зранку після концерту я взагалі не міг взагалі піднятися з ліжка. У мене взагалі не було сил. Дуже боліла шия. Відірвалися по повній!

Валентин: – Це зараз сказав той, хто прокинувся о 10 ранку і не давав барабанщику спати.(Сміється.) Взагалі, концерт був классний. Мені сподобалося усе: місце проведення, атмосфера, публіка. Але, усе, що було після концерту – мені не сподобалося.

Олександр: – Шия – боліла. Щелепа, дякуючи якомусь чуваку у кепчику, – боліла. У Антона печінка боліла.

Валентин: – Окрім того, я смачно увалилв тому хлопцю в кепчику, який на усіх пригав та штовхав. Я йому помстився.

Андрій: – Мені усе сподобалося, дійсно, усе було добре.

КРОК У ROCK: – Чи збираєтеся Ви спробувати себе у якомусь іншому жанрі?

Олександр: – Я хотів би попрацювати у жанрі блюз або кантрі. Взагалі, ще хочеться спробувати щось акустичне, але це вже плани на далеке майбутнє.

Валентин: – Підтримую Олександра.

КРОК У ROCK: – Я знаю, що у вашого басиста, Андрія, є досвід у роботі з акустичними сетами гуту S.A.M. Що ти можеш розповісти про гурт?

Андрій: – Якщо коротко, то гурт, взагалі, складається з двох чоловік – я і Серій Морозов. Колектив наш молодий, ми граємо інструментальний рок. Ми не  обмежені якимись рамками, можемо грати усе від блюзових мотивів до міталу в Drop D.(Сміється.) Організовуємо невеликі концерти. Я – живий приклад того, що грати у різножанрових гуртах одночасно – цікаво так корисно. На жаль, усі інші учасники групи ще до цього не доросли.(Сміється.)

КРОК У ROCK: – Чи хочете Ви передати комусь привіт? ;)

Антон: – Привіт, бабусю! А, так… Хочу передати привіт своєму братові, який підсадив мене на тяжку музику!

КРОК У ROCK: – Побажайте щось нашим читачам. ;)

Олександр: – Відчувайте музику та грайте пост-рок.

Андрій: – Хай буде хєві-метал у Вашій хаті!

Олександр: – Українська хата без хєві-метала – не хата!

Автор: Микола Буняк


Про Автора

Comments:

Коментарі відсутні